Пiсня над пiснями 6
6
1Де ж твій милий подївся, ти, найуродливша між женщинами? Куди пійшов твій любий, щоб нам із тобою його шукати? 2Він у саду в себе ходить, в цьвітнику пахущім, він залюбки попасає проміж лилїями. 3Милий мій належить менї, а я милому, - тому, що в лилїях попасає. 4Гарна ти, моя любко, неначе та Тирса, мов Ерусалим принадна, а грізна-поважна, як військо, під стягом стоюче. 5Одверни від мене очі, - мене вони зворушують! 6В тебе волос - мов отара кіз, що сходять із Галааду; зуби в тебе - наче овець стадо, що з купелї виходить, а в кожної близнята, й нема між ними неплодної; 7Нїби половинки яблока-гранати щоки твої під кучерями в тебе. 8Шістьдесять цариць сяє, вісїмдесять бранок, а дївчат безлїч, 9Та вона єдина, голубка моя, чистая моя; єдина вона в матері своєї, вибрана зпроміж усїх, що вона зродила. Побачили її дївчата, й стали вихваляти; царицї й бранки - усї величали. 10Хто ж се, що, мов зоря, зазорилась, гарна, як місяць, а ясна, як сонце, грізна, мов військо під стягами? 11Я зійшла в сад оріховий, подивитись на зелень в долинї, поглянути, чи вже розвилась лоза виноградна, чи зацвили яблонї гранатові? 12Не знаю, як завела мене душа моя 'д колесницям значних у народї мойму.
Поточний вибір:
Пiсня над пiснями 6: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Пiсня над пiснями 6
6
1Де ж твій милий подївся, ти, найуродливша між женщинами? Куди пійшов твій любий, щоб нам із тобою його шукати? 2Він у саду в себе ходить, в цьвітнику пахущім, він залюбки попасає проміж лилїями. 3Милий мій належить менї, а я милому, - тому, що в лилїях попасає. 4Гарна ти, моя любко, неначе та Тирса, мов Ерусалим принадна, а грізна-поважна, як військо, під стягом стоюче. 5Одверни від мене очі, - мене вони зворушують! 6В тебе волос - мов отара кіз, що сходять із Галааду; зуби в тебе - наче овець стадо, що з купелї виходить, а в кожної близнята, й нема між ними неплодної; 7Нїби половинки яблока-гранати щоки твої під кучерями в тебе. 8Шістьдесять цариць сяє, вісїмдесять бранок, а дївчат безлїч, 9Та вона єдина, голубка моя, чистая моя; єдина вона в матері своєї, вибрана зпроміж усїх, що вона зродила. Побачили її дївчата, й стали вихваляти; царицї й бранки - усї величали. 10Хто ж се, що, мов зоря, зазорилась, гарна, як місяць, а ясна, як сонце, грізна, мов військо під стягами? 11Я зійшла в сад оріховий, подивитись на зелень в долинї, поглянути, чи вже розвилась лоза виноградна, чи зацвили яблонї гранатові? 12Не знаю, як завела мене душа моя 'д колесницям значних у народї мойму.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть