Хто повірив у наше послання?
Кому відкрилася рука Господня?
Хто істинно сприйняв Господнє покарання?
Він виріс перед Всевишнім,
мов кволий паросток,
як корінь у сухій землі.
Не було в Ньому ні краси, ні величі,
які б звертали на себе увагу.
Не було в Ньому принади,
яка б привернула нас до Нього.
Люди зневажали й уникали Його,
як такого, хто постійно хворів.
Достоту Він знав, що таке страждання,
на Кого люди відмовляються дивитись,
Його зневажали.
Звичайно, Він узяв на Себе наші страждання
й терпів наші болі,
але ми гадали, що саме його покарав Бог,
побив і змусив страждати.
Але Його рани були за наші переступи,
Його було вражено за наші лихі вчинки.
Покарання, що зцілювало нас, упало на Нього,
і завдяки Його ранам ми зцілилися.
Усі ми розбрелися, як вівці, хто куди;
кожен пішов своїм шляхом.
Господь змусив Його страждати від покарання,
яке заслужили ми всі.
З ним жорстоко повелися, та Він був покірливий,
Він не розтулив уста,
мов ягня, якого повели на бійню,
мов овечка, яку стрижуть.
Його схопили, присудили до смерті беззаконно,
і ніхто не замислювався над Його долею.
Його розлучили з цим живим світом,
покарали за провини Мого народу.
Його поховали в могилі злочинців, у ямі з багатіями,
хоч Він не зробив нічого поганого
і не сказав неправди.
Біблія
Біблія для діточок
