Якова 3:2-12

Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати. Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом. Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом. Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс. Язик — це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню. Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала. Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути. Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою. Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути. Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода? Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград — смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела.