Тим часом ті, що розсіялися від утисків, які виникли через Стефана, дійшли до Фінікії, Кіпру й Антіохії, не говорячи слова нікому, крім іудеїв.
А деякі з них були кіпрянами й кірінейцями; вони, прийшовши в Антіохію, говорили до елліністів, благовістячи про Господа Ісуса.
І рука Господня була з ними, і велике число, увірувавши, навернулося до Господа.
Звістка про це дійшла до слуху церкви в Єрусалимі, і вони послали Варнаву піти в Антіохію.
Він, прийшовши й побачивши благодать Божу, зрадів і вмовляв усіх рішучим серцем триматися Господа;
бо він був чоловіком добрим і повним Святого Духа і віри. І чимало народу приєдналося до Господа.
Тоді Варнава пішов у Тарс, щоб розшукати Савла, і, знайшовши його, привів його в Антіохію.
Цілий рік вони збиралися з церквою і навчали чимало народу, і учні в Антіохії вперше стали називатися християнами.
У ці дні прийшли з Єрусалима в Антіохію пророки.
І один з них, на ім’я Агав, устав і сповістив Духом, що буде великий голод по всьому світу, який і був за кесаря Клавдія.
Тоді учні постановили, кожен за своїм достатком, послати допомогу братам, які живуть в Іудеї,
що й зробили, пославши її пресвітерам через Варнаву й Савла.