Дії Апостолів 13
13
1В Антіохії, в тамтешній церкві, були деякі пророки і вчителі: Варнава, Симеон, званий Нігером, Луцій кірінеянин, Манаїн, співвихованець тетрарха Ірода, і Савл.
2Коли вони служили Господу й постилися, Святий Дух сказав: Відділіть-но Мені Варнаву й Савла на діло, на яке Я покликав їх.
3Тоді вони, здійснивши піст і молитву, поклали на них руки і відпустили їх.
4Вони ж, бувши послані Святим Духом, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли на Кіпр.
5І, бувши в Саламіні, звіщали слово Боже в іудейських синагогах; мали ж при собі помічником Іоана.
6Пройшовши весь острів до Пафа, вони зустріли одного чаклуна, лжепророка, іудея на ім’я Варісус,
7який був з проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Той, покликавши Варнаву й Савла, побажав послухати слово Боже.
8Та Еліма-чаклун (бо так перекладається його ім’я) протистояв їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
9Та Савл (він же Павло), наповнившись Святим Духом і спрямувавши на нього погляд,
10сказав: О, повний усякого лукавства і всякого лиходійства, сину диявола, вороже всякої праведності! Чи перестанеш ти викривляти прямі шляхи Господні?
11І тепер ось на тебе рука Господня, і ти будеш сліпим і не будеш бачити сонця до певного часу. І відразу на нього напала імла й темрява, і він став ходити й шукати поводиря.
12Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому.
13Відпливши з Пафа, ті, що були з Павлом, припливли в Пергію Памфілійську; та Іоан залишив їх і повернувся в Єрусалим.
14Вони ж, пройшовши від Пергії, прийшли в Антіохію Пісідійську і, в суботній день увійшовши в синагогу, сіли.
15Після читання Закону й Пророків, начальники синагоги послали сказати їм: Мужі-браття, якщо у вас є слово повчання до народу, то скажіть.
16Павло встав і, давши рукою знак, сказав: Мужі ізраїльські і ви, що боїтеся Бога, послухайте!
17Бог цього народу Ізраїля вибрав наших отців, і підніс цей народ під час перебування в землі Єгипетській, і з піднесеною рукою вивів їх із неї,
18і близько сорока років годував їх у пустелі.
19І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю.
20І після цього близько чотирьохсот п’ятдесяти років давав їм суддів до пророка Самуїла.
21Потім вони попросили царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіса, чоловіка з племені Веніаміна, на сорок років.
22Усунувши його, Він поставив їм царем Давида, про якого й сказав, засвідчивши: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка Собі по серцю, який виконає всі Мої бажання.
23З його нащадків Бог за обітницею підняв Ізраїлю Спасителя Ісуса.
24Перед Його приходом Іоан проповідував хрещення покаяння всьому народу Ізраїля.
25Коли ж Іоан закінчував свій шлях, то сказав: За кого ви вважаєте мене? Я не Той. Але ось іде за мною Той, Кому я не гідний розв’язати сандалі на ногах.
26Мужі-браття, сини роду Авраама і ті серед вас, хто боїться Бога! Вам послане слово цього спасіння.
27Бо мешканці Єрусалима і їхні начальники, не впізнавши Його і не зрозумівши висловлювань пророків, які читаються кожної суботи, виконали їх, засудивши Його.
28І не знайшовши в Ньому ніякої причини для смерті, просили Пілата вбити Його.
29Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли Його з дерева і поклали в гробницю.
30Та Бог воскресив Його з мертвих,
31і Він упродовж багатьох днів з’являвся тим, що прийшли з Ним із Галілеї в Єрусалим, які є Його свідками перед народом.
32І ми благовістимо вам обітницю, дану нашим отцям,
33що Бог виконав її нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій, Я сьогодні народив Тебе.
34А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не повернеться в тління, то про це так сказав: Я дам вам незмінні милості Давида.
35Тому і в іншому псалмі сказано: Ти не даси Своєму Святому побачити тління.
36Адже Давид, послуживши у своєму роді задуму Божому, спочив, і приєднався до своїх отців, і побачив тління.
37А Той, Кого Бог воскресив, не побачив тління.
38Тож нехай буде відомо вам, мужі-браття, що через Нього звіщається вам прощення гріхів.
39І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея, виправдовується Ним кожен, хто вірує.
40Тому стережіться, щоб не спіткало вас сказане у пророків:
41Подивіться, зневажники, подивуйтесь і зникніть, бо Я роблю діло в ваші дні, діло, якому ви не повірите, якщо хтось розповість вам.
42Коли ж вони виходили з іудейської синагоги, то язичники благали, щоб ці слова говорилися їм у наступну суботу.
43Коли ж зібрáння розійшлося, то багато хто з іудеїв і побожних прозелітів пішли за Павлом і Варнавою, які, говорячи з ними, умовляли їх пробувáти в благодаті Божій.
44У наступну суботу майже все місто зібралося, щоб послухати слово Боже.
45Та іудеї, побачивши народ, наповнилися заздрістю і стали заперечувати те, що говорив Павло, заперечуючи й лихословлячи.
46Тоді Павло й Варнава сміливо сказали: Вам першим необхідно було проповідувати слово Боже, та оскільки ви відкидаєте його і вважаєте себе негідними вічного життя, то ось ми повертаємося до язичників.
47Бо так заповів нам Господь: Я поставив Тебе світлом для язичників, щоб Ти був спасінням до краю землі.
48Язичники ж, чуючи це, раділи й прославляли слово Господнє, і увірували всі, що були призначені для вічного життя.
49І слово Господнє поширювалося по всій країні.
50Та іудеї підбурили побожних і поважних жінок і перших чоловіків міста, і ті підняли гоніння на Павла й Варнаву і вигнали їх зі своїх меж.
51Вони ж, обтрусивши на них пил зі своїх ніг, пішли в Іконію.
52А учні наповнювалися радістю і Святим Духом.
Поточний вибір:
Дії Апостолів 13: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко