Дії Апостолів 16
16
1Прийшов він у Дервію і Лістру, і ось там був один учень на ім’я Тимофій, мати якого була віруючою іудейкою, а батько — елліном,
2і який мав добре свідчення від братів у Лістрі й Іконії.
3Його Павло захотів узяти з собою і, взявши, обрізав його ради іудеїв, що були в тих місцях, бо всі вони знали його батька, що він був елліном.
4Коли ж вони проходили по містах, то передавали віруючим виконувати постанови, ухвалені апостолами й пресвітерами в Єрусалимі.
5І церкви зміцнювались у вірі і щодня зростали числом.
6Пройшовши через Фрігію і Галатійську землю, вони були не допущені Святим Духом говорити слово в Асії.
7Прийшовши в Місію, вони намагалися піти у Віфінію, та Дух не допустив їх.
8Минувши ж Місію, вони прийшли в Троаду.
9І з’явилося Павлові вночі видіння: стояв якийсь чоловік-македóнянин і благав його: Прийди в Македонію і допоможи нам!
10Коли ж він побачив це видіння, ми відразу вирішили піти в Македонію, прийшовши до висновку, що Господь покликав нас проповідувати Євангеліє їм.
11Тож, відпливши з Троади, ми прямим курсом припливли в Самофракію, наступного дня — в Неаполь,
12а звідти — у Филиппи; це головне місто в тій частині Македонії, колонія. У цьому місті ми знаходилися декілька днів.
13У суботній день ми вийшли за місто до річки, де за звичаєм було місце молитви, і, сівши, стали говорити із зібраними там жінками.
14І одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця багряниці з міста Фіатіри, яка шанувала Бога, слухала. Їй Господь відкрив серце уважно слухати те, що говорив Павло.
15Коли ж охрестилась вона і її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і залиштесь у мене. І вона змусила нас.
16Одного разу, коли ми йшли на місце молитви, зустріла нас одна служниця, одержима віщунським духом, яка віщуванням приносила своїм господарям великий дохід.
17Вона, пішовши слідом за Павлом і нами, стала кричати: Ці люди — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам шлях спасіння!
18Це вона робила багато днів. Павло ж, обурившись, обернувся і сказав духу: Наказую тобі іменем Ісуса Христа вийти з неї! І в ту ж мить дух вийшов.
19Її ж господарі, побачивши, що зникла надія на їхній дохід, схопили Павла й Силу, і потягли на площу до правителів.
20І, привівши їх до воєвод, сказали: Ці люди, будучи іудеями, тривожать наше місто
21і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не можна приймати, ані дотримуватися.
22І народ також повстав проти них, і воєводи, зірвавши з них одяг, наказали бити їх палками.
23І, завдавши їм багато ударів, посадили їх у в’язницю, наказавши в’язничному сторожу пильно стерегти їх.
24Той, отримавши такий наказ, посадив їх у внутрішню в’язницю, а їхні ноги забив у колоду.
25Близько півночі Павло й Сила молились і співали Богу хвалу; в’язні ж слухали їх.
26Раптом стався великий землетрус, так що затряслися підвалини в’язниці; і відразу відчинились усі двері, і з усіх спали кайдани.
27В'язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, витягнув меч і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні втекли.
28Та Павло вигукнув гучним голосом: Не роби собі ніякої шкоди, бо всі ми тут!
29Той попросив світла, вбіг, і в тремтінні упав перед Павлом і Силою,
30і, вивівши їх назовні, сказав: Панове, що мені треба робити, щоб спастися?
31Вони сказали: Увіруй у Господа Ісуса Христа — і спасешся ти і твій дім!
32І проповідали слово Господнє йому і всім, що були в його домі.
33І він, узявши їх у той же час ночі, обмив рани від ударів і відразу охрестився сам і всі його домашні.
34І, привівши їх у свій дім, подав їм їжу і зрадів з усім домом, що увірував у Бога.
35Коли настав день, воєводи послали приставів сказати: Звільни цих людей.
36В’язничний сторож переказав ці слова Павлу: Воєводи послали, щоб звільнити вас. Тож виходьте тепер і йдіть з миром.
37Та Павло сказав їм: Нас, римських громадян, привселюдно без суду побили і посадили у в’язницю, а тепер нас тайкома випускають? Ні! Хай самі прийдуть і виведуть нас.
38При́стави переказали ці слова воєводам, і ті злякалися, почувши, що вони римські громадяни.
39І, прийшовши, вмовили їх і, вивівши, попросили піти з міста.
40Вони ж, вийшовши з в’язниці, пішли до Лідії, і, побачившись із братами, підбадьорили їх, і пішли.
Поточний вибір:
Дії Апостолів 16: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко