Коли вони говорили до народу, до них підійшли священники, начальник храмової сторожі і садукеї,
обурені тим, що вони навчають народ і звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
І наклали на них руки, і посадили у в’язницю до наступного дня, бо вже був вечір.
Багато ж хто з тих, що почули слово, увірували, і число тих людей було близько п’яти тисяч.
Наступного дня зібралися в Єрусалимі їхні начальники, старійшини й книжники,
і первосвященник Анна, і Каяфа, і Іоан, і Олександр, і всі, що були з первосвященницького роду,
і, поставивши їх посередині, запитали: Якою силою чи яким іменем ви це зробили?
Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав їм: Начальники народу і старійшини Ізраїлю!
Якщо сьогодні нас допитують за благодіяння хворому чоловіку, яким чином він був зцілений,
то хай буде відомо всім вам і всьому народу ізраїльському, що іменем Ісуса Христа Назаря́нина, Якого ви розіп’яли, Якого Бог воскресив із мертвих, Ним він стоїть перед вами здоровим.
Він камінь, зневажений вами, будівничими, який став наріжним.
І немає ні в кому іншому спасіння; бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким ми маємо спастися.
Побачивши сміливість Петра й Іоана і помітивши, що вони люди невчені й прості, вони дивувались, а тим часом впізнавали їх, що вони були з Ісусом.
Бачачи ж зціленого чоловіка, що стояв з ними, нічого не могли сказати проти.
І, наказавши їм вийти з Синедріону, стали міркувати між собою,
кажучи: Що нам робити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалима відомо, що ними вчинене явне чудо, і ми не можемо заперечити цього.
Та щоб це більше не поширювалось у народі, сильно пригрозімо їм, щоб вони нікому з людей більше не говорили цим іменем.
І, покликавши їх, наказали їм взагалі не говорити і не навчати іменем Ісуса.
Та Петро й Іоан сказали їм у відповідь: Самі посудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас, а не Бога.
Бо ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули.
Вони ж, пригрозивши ще, відпустили їх, нічого не знаходячи, як покарати їх, через народ, тому що всі прославляли Бога за те, що сталося.