Якова 1
1
1Яків, РАБ Бога і Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам у розсіянні: вітаю!
2Великою радістю вважайте, брати мої, коли зазнаєте різних спокус,
3знаючи, що випробування вашої віри виробляє терпіння;
4а терпіння хай має досконалу дію, щоб ви були досконалі й довершені і вам нічого не бракувало.
5Якщо ж комусь із вас бракує мудрості, то хай просить у Бога, Який дає всім щедро і без докорів, і вона буде дана йому.
6Але хай просить із вірою, нітрохи не сумніваючись, бо хто сумнівається, той подібний до морської хвилі, яку піднімає й жене вітер.
7Хай не думає така людина, що отримає щось від Господа.
8Роздвоєна людина непостійна в усіх своїх шляхах.
9Нехай брат низького стану хвалиться своїм високим положенням,
10а багатий — своїм низьким положенням, бо він мине, як цвіт на траві.
11Бо сходить сонце зі спекою і висушує траву — і її цвіт опадає, і краса її вигляду зникає; отак і багатий засохне у своїх шляхах.
12Блаженна людина, яка переносить спокусу, тому що, бувши випробуваною, вона отримає вінець життя, який обіцяв Господь тим, хто любить Його.
13У спокусі ніхто хай не каже: Бог мене спокушає, — бо Бог не спокушається злом і Сам нікого не спокушає.
14А кожен спокушається, знаджуючись і зваблюючись власною похіттю.
15Тоді похіть, зачавши, народжує гріх, а вчинений гріх народжує смерть.
16Не обманюйтесь, брати мої улюблені!
17Усякий добрий дар і всякий досконалий дар сходить згори, від Отця світил, у Якого немає зміни чи тіні переміни.
18Захотівши, Він народив нас словом істини, щоб нам бути якимось первоплодом Його створінь.
19Тому, брати мої улюблені, кожна людина хай буде швидкою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів;
20бо гнів людський не породжує праведності Божої.
21Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть посаджене слово, яке може спасти ваші душі.
22Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе.
23Бо хто є слухачем слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка дивиться на своє власне обличчя в дзеркалі:
24вона подивилась на себе, відійшла й відразу забула, яка вона є.
25А хто заглядає в досконалий Закон свободи і пробуває в ньому, той, будучи не забудькуватим слухачем, а виконавцем діла, буде блаженним у своєму виконанні.
26Хто серед вас думає, що він побожний, і не загнуздує свого язика, а обманює своє серце, у того марна побожність.
27Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем полягає в тому, щоб відвідувати сиріт і вдів у їхній скорботі і берегти себе від осквернення світом.
Поточний вибір:
Якова 1: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
Якова 1
1
1Яків, РАБ Бога і Господа Ісуса Христа, — дванадцятьом племенам у розсіянні: вітаю!
2Великою радістю вважайте, брати мої, коли зазнаєте різних спокус,
3знаючи, що випробування вашої віри виробляє терпіння;
4а терпіння хай має досконалу дію, щоб ви були досконалі й довершені і вам нічого не бракувало.
5Якщо ж комусь із вас бракує мудрості, то хай просить у Бога, Який дає всім щедро і без докорів, і вона буде дана йому.
6Але хай просить із вірою, нітрохи не сумніваючись, бо хто сумнівається, той подібний до морської хвилі, яку піднімає й жене вітер.
7Хай не думає така людина, що отримає щось від Господа.
8Роздвоєна людина непостійна в усіх своїх шляхах.
9Нехай брат низького стану хвалиться своїм високим положенням,
10а багатий — своїм низьким положенням, бо він мине, як цвіт на траві.
11Бо сходить сонце зі спекою і висушує траву — і її цвіт опадає, і краса її вигляду зникає; отак і багатий засохне у своїх шляхах.
12Блаженна людина, яка переносить спокусу, тому що, бувши випробуваною, вона отримає вінець життя, який обіцяв Господь тим, хто любить Його.
13У спокусі ніхто хай не каже: Бог мене спокушає, — бо Бог не спокушається злом і Сам нікого не спокушає.
14А кожен спокушається, знаджуючись і зваблюючись власною похіттю.
15Тоді похіть, зачавши, народжує гріх, а вчинений гріх народжує смерть.
16Не обманюйтесь, брати мої улюблені!
17Усякий добрий дар і всякий досконалий дар сходить згори, від Отця світил, у Якого немає зміни чи тіні переміни.
18Захотівши, Він народив нас словом істини, щоб нам бути якимось первоплодом Його створінь.
19Тому, брати мої улюблені, кожна людина хай буде швидкою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів;
20бо гнів людський не породжує праведності Божої.
21Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть посаджене слово, яке може спасти ваші душі.
22Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе.
23Бо хто є слухачем слова, а не виконавцем, той подібний до людини, яка дивиться на своє власне обличчя в дзеркалі:
24вона подивилась на себе, відійшла й відразу забула, яка вона є.
25А хто заглядає в досконалий Закон свободи і пробуває в ньому, той, будучи не забудькуватим слухачем, а виконавцем діла, буде блаженним у своєму виконанні.
26Хто серед вас думає, що він побожний, і не загнуздує свого язика, а обманює своє серце, у того марна побожність.
27Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем полягає в тому, щоб відвідувати сиріт і вдів у їхній скорботі і берегти себе від осквернення світом.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко