Іоана 11
11
1Був хворим один чоловік, Лазар з Віфанії, із села Марії і її сестри Марфи.
2Це була та Марія, яка помазала Господа миром і витерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар був хворим.
3Тож сестри послали до Нього сказати: Господи, ось, кого Ти любиш, хворий.
4Ісус, почувши це, сказав: Ця хвороба не на смерть, а для слави Божої, щоб через неї прославився Син Божий.
5Ісус же любив Марфу, і її сестру, і Лазаря.
6Коли ж Він почув, що той хворий, то пробув у тому місці, де знаходився, ще два дні.
7Потім, після цього, каже учням: Ходімо знову в Іудею.
8Учні кажуть Йому: Равві, щойно ж іудеї хотіли побити Тебе камінням, і Ти знову хочеш туди йти?
9Ісус відповів: Чи не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, бо бачить світло цього світу;
10а хто ходить уночі, той спотикається, бо в ньому немає світла.
11Це сказав, а після цього каже їм: Лазар, наш друг, заснув, але Я йду розбудити його.
12Тоді Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
13Та Ісус говорив про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15і Я радію за вас, що Мене не було там, щоб ви увірували. Проте ходімо до нього.
16Тоді Хома, званий Дідімом, сказав співучням: Ходімо й ми помремо з Ним.
17Ісус, прийшовши, знайшов, що Лазар уже чотири дні в гробниці.
18Віфанія ж була поблизу Єрусалима, стадіях у п’ятнадцяти;
19і багато хто з іудеїв прийшов до Марфи й Марії втішити їх у скорботі за їхнім братом.
20Марфа, як тільки почула, що йде Ісус, пішла й зустріла Його; Марія ж сиділа вдома.
21Марфа сказала Ісусу: Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
22Та й тепер знаю, що все, чого Ти тільки попросиш у Бога, Бог Тобі дасть.
23Ісус каже їй: Воскресне твій брат.
24Марфа каже Йому: Знаю, що воскресне в останній день при воскресінні.
25Ісус сказав їй: Я — воскресіння і життя; хто вірує в Мене, хоч і помре, оживе;
26і кожен, хто живе й вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш ти в це?
27Вона каже Йому: Так, Господи, я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який має прийти у світ.
28Сказавши це, вона пішла й покликала тайкома свою сестру Марію, кажучи: Учитель прийшов і кличе тебе.
29Та, як тільки почула про це, швидко встала й пішла до Нього.
30Ісус же ще не зайшов у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31Тоді іудеї, які були з нею в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею, кажучи: Вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
32Марія ж, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому в ноги і сказала Йому: Господи, якби Ти був тут, то не помер би мій брат.
33Коли ж Ісус побачив, що плаче вона і плачуть іудеї, які прийшли з нею, то застогнав духом, і стривожився,
34і сказав: Де ви поклали його? Вони кажуть Йому: Господи, піди й подивися.
35Ісус просльозився.
36Тоді іудеї сказали: Бач, як він любив його.
37А деякі з них сказали: Чи не міг Той, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38Ісус же, знову стогнучи в Собі, приходить до гробниці. Це була печера, і до неї прилягав камінь.
39Ісус каже: Заберіть камінь. Марфа, сестра померлого, каже Йому: Господи, він уже смердить, бо вже чотири дні, як у гробниці.
40Ісус каже їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли повіриш, побачиш славу Божу?
41Тоді забрали камінь від печери, де лежав померлий. Ісус же звів очі вгору й сказав: Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.
42Я і знав, що Ти завжди чуєш Мене, але сказав це ради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти Мене послав.
43Сказавши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, виходь!
44І вийшов померлий, зв’язаний по руках і ногах поховальними пеленами, а обличчя його було обв’язане хусткою. Ісус каже їм: Розв’яжіть його, нехай іде.
45Тоді багато хто з іудеїв, які прийшли до Марії і побачили, що зробив Ісус, увірували в Нього.
46Та деякі з них пішли до фарисеїв і розказали їм, що зробив Ісус.
47Тоді первосвященники й фарисеї зібрали Синедріон і сказали: Що нам робити? Цей Чоловік чинить багато чудес.
48Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і захоплять і наше місце, і народ.
49А один з них, Каяфа, який був того року первосвященником, сказав їм: Ви нічого не розумієте
50і не думаєте про те, що для нас краще, щоб одна людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув.
51Це він сказав не сам від себе, але, будучи того року первосвященником, передрік, що Ісус мав померти за народ;
52і не тільки за народ, а щоб і розсіяних дітей Божих зібрати воєдино.
53З того дня вони змовилися вбити Його.
54Тому Ісус уже не ходив серед іудеїв відкрито, а пішов звідти в місцевість поблизу пустелі, в місто, яке називається Єфрем, і там знаходився зі Своїми учнями.
55Наближалася ж іудейська Пасха, і багато хто пішов з усієї країни в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститись.
56Тож вони шукали Ісуса і, стоячи в Храмі, говорили між собою: Що ви думаєте? Що Він не прийде на свято?
57А первосвященники й фарисеї дали наказ, що, коли хто дізнається, де Він, хай повідомить, щоб їм схопити Його.
Поточний вибір:
Іоана 11: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко