Був хворим один чоловік, Лазар з Віфанії, із села Марії і її сестри Марфи.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром і витерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар був хворим.
Тож сестри послали до Нього сказати: Господи, ось, кого Ти любиш, хворий.
Ісус, почувши це, сказав: Ця хвороба не на смерть, а для слави Божої, щоб через неї прославився Син Божий.
Ісус же любив Марфу, і її сестру, і Лазаря.
Коли ж Він почув, що той хворий, то пробув у тому місці, де знаходився, ще два дні.
Потім, після цього, каже учням: Ходімо знову в Іудею.
Учні кажуть Йому: Равві, щойно ж іудеї хотіли побити Тебе камінням, і Ти знову хочеш туди йти?
Ісус відповів: Чи не дванадцять годин у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, бо бачить світло цього світу;
а хто ходить уночі, той спотикається, бо в ньому немає світла.
Це сказав, а після цього каже їм: Лазар, наш друг, заснув, але Я йду розбудити його.
Тоді Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
Та Ісус говорив про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;
і Я радію за вас, що Мене не було там, щоб ви увірували. Проте ходімо до нього.
Тоді Хома, званий Дідімом, сказав співучням: Ходімо й ми помремо з Ним.
Біблія
Біблія для діточок
