У дні іудейського царя Iрода був один священник з Авієвої черги на ім’я Захарія; його дружина була з дочок Аарона, і звали її Єлизавета.
Обоє вони були праведними перед Богом, живучи за всіма заповідями й вимогами Господніми бездоганно.
У них не було дітей, тому що Єлизавета була безплідна, і обоє вони були похилого віку.
Одного разу, коли Захарія у порядку своєї черги виконував священницькі обов’язки перед Богом,
за звичаєм священства випало йому за жеребом увійти в Храм Господній і покадити.
А вся безліч народу молилась надворі під час кадіння.
I ось з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч від кадильного жертовника.
Захарія, побачивши його, стривожився, і на нього напав страх.
Та ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва почута, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти даси йому ім’я Iоан.
I буде тобі радість і веселість, і його народженню багато хто зрадіє.
Бо він буде великим перед Господом, і не питиме ні вина, ні сікери, і Святим Духом наповниться ще з утроби своєї матері.
I багатьох синів Iзраїля наверне до Господа, їхнього Бога.
Він піде перед Ним у дусі й силі Iллі, щоб повернути серця батьків до дітей і неслухняних — до мудрості праведних, щоб приготувати Господу народ підготовлений.
Захарія сказав ангелу: Звідки я це знатиму? Адже я старий, і моя дружина похилого віку.
Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; я посланий проговорити до тебе й звістити тобі цю добру новину.
I ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, коли це станеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які збудуться свого часу.
Тим часом люди чекали Захарію і дивувалися, що він бариться у Храмі.
Він же, вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив у Храмі видіння; і він пояснював їм знаками і залишався німим.
А коли дні його служіння скінчилися, він пішов додому.
Після цих днів його дружина Єлизавета зачала і таїлася п’ять місяців, кажучи:
Таке зробив мені Господь у дні, у які зглянувся на мене, щоб зняти з мене мою ганьбу між людьми.
На шостий місяць був посланий ангел Гавриїл від Бога в галілейське місто під назвою Назарет
до діви, зарученої з чоловіком з дому Давида на ім’я Йосип; звали ту діву Марія.
Ангел, увійшовши до неї, сказав: Вітаю тебе, обдарована благодаттю! Господь з тобою! Благословенна ти серед жінок!
Вона ж, побачивши його, стривожилась від його слів і стала міркувати, що значить це привітання.
Ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благовоління у Бога.
I ось ти зачнеш в утробі, і народиш сина, і даси Йому ім’я Iсус.
Він буде великим і буде названий Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида,
і Він царюватиме над домом Якова вічно, і Його царству не буде кінця.
Марія ж сказала ангелу: Як це буде, коли я чоловіка не пізнала?
Ангел сказав їй у відповідь: Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього отінить тебе, тому й Святе, що народиться від тебе, буде назване Сином Божим.
Он і Єлизавета, твоя родичка, яку називають безплідною, і та зачала сина у своїй старості, і вона вже на шостому місяці.
Бо для Бога нічого не буде неможливим.
Марія сказала: Ось я раба Господня; хай буде мені за твоїм словом. I ангел від неї пішов.
У ті дні Марія встала й пішла з поспіхом в нагір’я, в місто Iудине,
і ввійшла в дім Захарії, і привітала Єлизавету.
Коли Єлизавета почула привітання Марії, заграло дитя в її утробі, і Єлизавета наповнилася Святим Духом
і вигукнула гучним голосом: Благословенна ти серед жінок і благословенний плід твоєї утроби!
I як це мені таке випало, що до мене прийшла мати мого Господа?
Бо ось коли звук твого привітання дійшов до моїх вух, заграло від радості дитя в моїй утробі.
I блаженна та, яка повірила, що буде здійснення сказаного їй від Господа.