Луки 23:1-49

І встало все їхнє зборище і повело Його до Пілата. I почали звинувачувати Його, кажучи: Ми виявили, що Він зводить народ і забороняє платити податки кесарю, називаючи Себе Христом-Царем. Пілат запитав Його: Ти Цар іудейський? Він сказав йому у відповідь: Ти сам кажеш. Пілат сказав первосвященникам і народу: Я не знаходжу ніякої вини в цьому чоловікові. Та вони ще дужче стали казати: Він підбурює народ, навчаючи по всій Iудеї, почавши з Галілеї і до цього місця. Пілат, почувши про Галілею, запитав, чи цей чоловік галілеянин. I, дізнавшись, що Він з володінь Iрода, відіслав Його до Iрода, який у ті дні теж був у Єрусалимі. Iрод, побачивши Iсуса, дуже зрадів, бо давно хотів побачити Його, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього якесь чудо. I ставив Йому багато питань, та Він нічого не відповідав йому. Первосвященники ж і книжники стояли і несамовито звинувачували Його. А Iрод зі своїми воїнами, зневаживши Його й насміявшись над Ним, одягнув Його в розкішний одяг і послав Його назад до Пілата. I стали в той день Пілат і Iрод друзями між собою, бо раніше були у ворожнечі один з одним. Пілат же, скликавши первосвященників, начальників і народ, сказав їм: Ви привели до мене цього чоловіка як такого, що зводить народ. I ось я, допитавши Його перед вами, не знайшов у цьому чоловікові ніякої вини з того, у чому ви звинувачуєте Його. Так само й Iрод, бо я посилав вас до нього, і ось нічого, вартого смерті, не зроблено Ним. Тож покараю Його і звільню (а йому необхідно було на свято звільняти їм одного в’язня). Та вони закричали всі разом: Геть Його, а звільни нам Варавву! (який за повстання і вбивство, скоєні в місті, був посаджений у в’язницю). Пілат же, бажаючи звільнити Iсуса, знову заговорив до них. Та вони кричали: Розіпни, розіпни Його! Він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Я не знайшов у Ньому нічого, вартого смерті. Тож покараю Його і звільню. Та вони наполегливо продовжували вимагати гучними голосами розіп’ясти Його, і крики їх і первосвященників перемогли. I Пілат присудив, щоб було за їхнім проханням: звільнив їм посадженого у в’язницю за повстання і вбивство, якого вони просили, а Iсуса видав у їхню волю. I коли Його повели, то затримали одного Симона кірінеянина, що йшов із села, і поклали на нього хрест, щоб він ніс за Iсусом. За Ним ішло дуже багато народу й жінок, які голосили й ридали за Ним. Iсус, повернувшись до них, сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою і за своїми дітьми. Бо ось настають дні, у які скажуть: Блаженні безплідні, і утроби, що не народжували, і груди, що не годували. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і пагорбам: Покрийте нас! Бо якщо з зеленим деревом таке роблять, то що буде з сухим? Вели з Ним на смерть і двох інших, злочинців. I коли прийшли на місце, яке називається Череп, там розіп’яли Його і злочинців: одного праворуч, а іншого ліворуч. Iсус же сказав: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! Вони ж ділили Його одяг, кидаючи жереб. А народ стояв і дивився. Насміхалися з ним і начальники, кажучи: Iнших спасав, хай спасе Себе, якщо Він Христос, обранець Божий! Насміхались над Ним і воїни, підходячи й підносячи Йому винний оцет і кажучи: Якщо Ти Цар іудейський, спаси Себе! Був і напис, написаний над Ним грецькими, латинськими і єврейськими літерами: Це — Цар іудейський. Один з повішених злочинців лихословив Його, кажучи: Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас! А інший, обізвавшись, докоряв йому, кажучи: Невже ти не боїшся Бога, коли й сам на таке ж засуджений? I ми засуджені справедливо, бо отримали варте того, що зробили, а Він нічого поганого не зробив. I сказав Iсусу: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Своє Царство. Iсус сказав йому: Iстинно тобі кажу: сьогодні ти будеш зі Мною в раю. Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. I сонце затьмарилось, і завіса Храму розірвалась посередині. А Iсус, скрикнувши гучним голосом, сказав: Отче, у Твої руки віддаю Свій дух! I, сказавши це, випустив дух. Сотник, побачивши, що сталося, прославив Бога, кажучи: Дійсно Цей Чоловік був праведник! I весь народ, що зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. Усі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним із Галілеї, стояли вдалині і дивилися на це.