Вирушивши звідти, Він пішов у межі Тира й Сидона і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось дізнався про це, але не міг утаїтися.
Бо одна жінка, дочка якої була одержима нечистим духом, почула про Нього, прийшла, упала Йому в ноги
(а ця жінка була язичницею, родом сирофінікійка) і стала просити Його, щоб Він вигнав біса з її дочки.
Ісус же сказав їй: Дай спочатку наїстися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам.
Вона ж сказала Йому у відповідь: Так, Господи, але ж і собаки їдять під столом крихти від дітей.
Він сказав їй: За ці слова йди: біс вийшов із твоєї дочки.
Прийшовши додому, вона побачила, що біс вийшов і дочка лежить у ліжку.
Вийшовши з меж Тира й Сидона, Iсус знову пішов до Галілейського моря через межі Десятимістя.
І ось приводять до Нього глухого недоріку і благають Його покласти на нього руку.
Він, відвівши його одного від народу, уклав Свої пальці в його вуха, плюнув, доторкнувся до його язика,
і, звівши погляд на небо, зітхнув, і сказав йому: Еффафа! (тобто: Відкрийся!).
І в нього відразу відкрилися вуха і розв’язалися пута язика, і він став говорити чітко.
І Він наказав їм, щоб нікому не говорили про це; та скільки Він не наказував їм, вони ще більше розголошували.
І, надзвичайно дивуючись, казали: Усе добре зробив: і глухим дає слух, і німим — мову.