Филип’ян 1:1-20

Филип’ян 1:1-20 НУП

Павло й Тимофій, раби Ісуса Христа, — усім святим у Христі Ісусі, які у Филиппах, з єпископами і дияконами: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа! Дякую моєму Богу при кожній згадці про вас, у кожній своїй молитві за всіх вас завжди молячись з радістю, за вашу участь у проповіді Євангелія від першого дня і донині, будучи впевнений у тому, що Той, Хто почав у вас добре діло, буде здійснювати його аж до дня Ісуса Христа. Бо справедливо для мене думати так про всіх вас, тому що я маю вас у серці і в моїх кайданах, і при захисті та утвердженні Євангелія, адже всі ви мої співучасники в благодаті. Свідок мені Бог, як я тужу за всіма вами в любові Ісуса Христа і молюся про те, щоб ваша любов ще більше й більше збагачувалася пізнанням і всяким розумінням, щоб, розпізнаючи, що краще, ви були чисті й бездоганні в день Христа, наповнені плодами праведності через Ісуса Христа, для слави й похвали Божої. Бажаю, брати, щоб ви знали, що мої обставини насправді послужили поширенню Євангелія, так що мої кайдани у Христі стали відомими в усьому преторії і всім іншим і багато братів у Господі, набравшись упевненості через мої кайдани, почали з більшою сміливістю безстрашно говорити слово. Деякі, правда, проповідують Христа із заздрості й суперництва, а інші — з доброї волі. Одні проповідують Христа з суперництва, нещиро, думаючи додати скорботи до моїх кайданів, а інші — з любові, знаючи, що я поставлений на захист Євангелія. Ну то й що? Зате всяким способом, чи то удавано, чи щиро, Христос проповідується, і цьому я радію, та й буду радіти. Бо знаю, що це послужить моєму спасінню, завдяки вашій молитві й підтримці Духа Ісуса Христа, згідно з моїм ревним очікуванням і надією, що я ні в чому не буду осоромлений, але при всій моїй сміливості, як завжди, так і тепер, Христос звеличиться в моєму тілі чи то життям, чи то смертю.