Филип’ян 2
2
1Тому, якщо є якась утіха у Христі, якщо є якась відрада в любові, якщо є якась спільність із Духом, якщо є якесь милосердя й співчуття,
2то доповніть мою радість: майте однакові думки, майте однакову любов, будьте однодушні й однодумні;
3не робіть нічого з суперництва чи марнославства, але в смиренні вважайте один одного вищим від себе;
4кожен хай дбає не тільки про себе, а кожен і про інших.
5Хай у вас будуть такі ж думки, які були й у Христа Ісуса.
6Він, будучи в образі Бога, не вважав грабежем бути рівним Богу,
7але понизив Себе, прийнявши образ раба, народившись у людській подобі;
8і, виявившись на вигляд як людина, смирив Себе, ставши слухняним до смерті, і смерті хресної.
9Тому й Бог високо підніс Його і дав Йому ім’я, вище за всяке ім’я,
10щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно небесних, земних і підземних,
11і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос — Господь, для слави Бога Отця.
12Тому, мої улюблені, як ви завжди слухались — не тільки в моїй присутності, а тим більше тепер, у мою відсутність, — так зі страхом і тремтінням здійснюйте своє спасіння;
13бо це Бог зі Свого благовоління чинить у вас і бажання, і дії.
14Усе робіть без рéмствувань і суперечок,
15щоб вам бути бездоганними й невинними, непорочними дітьми Божими посеред зіпсованого й розбещеного роду, серед якого ви світите, як світила у світі,
16тримаючи слово життя, щоб я міг похвалитися в день Христа, що я недаремно біг і недаремно трудився.
17Та якщо я й стаю узливанням на жертву й служіння вашої віри, я радію і радуюся з усіма вами.
18Так само й ви радійте і радуйтеся зі мною.
19Сподіваюсь у Господі Ісусі скоро послати до вас Тимофія, щоб і мені підбадьоритися, дізнавшись про ваші обставини.
20Бо я не маю нікого рівного йому, хто б так щиро дбав про вас.
21Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.
22А його вірність ви знаєте, бо він, як син батькові, служив зі мною в проповіді Євангелія.
23Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною.
24Та я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду.
25Проте я визнав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата, співпрацівника й соратника, а вашого посланця й служителя в моїх потребах,
26бо він тужив за всіма вами і побивався, тому що ви почули, що він захворів.
27А він захворів був смертельно; та Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб не додався мені смуток до смутку.
28Тому я негайно послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи, і щоб я менше сумував.
29Тож прийміть його в Господі з усією радістю і майте таких у пошані,
30бо він за діло Христове був близький до смерті, нехтуючи життям, щоб надолужити нестачу вашого служіння мені.
Поточний вибір:
Филип’ян 2: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко