Одкровення 14
14
1І я глянув — і ось Агнець стояв на горі Сіон і з Ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Його Отця написане на їхніх чолах.
2І почув я голос із неба, ніби шум багатьох вод і ніби гуркіт сильного грому, і почув я голос кіфаредів, що грали на своїх кіфарах.
3Вони співали ніби нову пісню перед престолом і перед чотирма істотами і старцями, і ніхто не міг навчитися цієї пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
4Це ті, які не осквернилися з жінками, бо вони дівичі; це ті, які йдуть за Агнцем, куди б Він не йшов; вони викуплені від людей, як первоплід Богу та Агнцю.
5В їхніх устах не було обману, бо вони непорочні перед престолом Божим.
6І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба з вічним Євангелієм, щоб звістити тим, що живуть на землі, — кожній народності, племені, мові й народу, —
7кажучи гучним голосом: Побійтесь Бога і віддайте Йому славу, бо прийшов час Його суду, і поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!
8За ним летів інший ангел, кажучи: Упав, упав Вавілон, велике місто, тому що вином люті свого блуду він напоїв усі народи!
9За ними летів третій ангел, кажучи гучним голосом: Хто поклоняється звіру і його образу і приймає знак на своє чоло чи на свою руку,
10той буде пити вино люті Божої, налите нерозбавленим у чашу Його гніву, і буде мучитись у вогні і сірці перед святими ангелами і перед Агнцем!
11І дим від їхніх мук буде підніматися на віки вічні, і не матимуть спокою вдень і вночі ті, що поклоняються звіру і його образу, і хто приймає знак його імені!
12Тут треба терпіння святих; тут треба ті, які дотримуються заповідей Божих і зберігають віру в Ісуса.
13І почув я голос із неба, що говорив мені: Напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають в Господі. Так, — каже Дух, — вони відпочинуть від своїх трудів, а їхні діла йдуть разом з ними.
14І я глянув — і ось біла хмара, і на хмарі Хтось сидів, подібний до Сина Людського; на Його голові був золотий вінець, а в Його руці — гострий серп.
15І вийшов із храму інший ангел, і вигукнув гучним голосом до Того, що сидів на хмарі: Пошли Свій серп і пожни, бо прийшов Тобі час пожати, тому що поспіли жнива на землі!
16І Той, що сидів на хмарі, кинув Свій серп на землю, і земля була пожата.
17І вийшов із храму на небі інший ангел, який теж мав гострий серп.
18І вийшов від жертовника інший ангел, який мав владу над вогнем, і вигукнув гучним криком до того, що мав гострий серп, кажучи: Пошли свій гострий серп і обріж грона з виноградної лози на землі, тому що дозрів її виноград!
19І ангел кинув свій серп на землю, і обрізав виноградну лозу на землі, і кинув виноград у велику давильню люті Божої.
20І він був потоптаний у давильні за містом, і з давильні витекло крові аж по кінські вуздечки на тисячу шістсот стадій.
Поточний вибір:
Одкровення 14: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко