1-е до коринтян 15:1-34

Поділитись

1-е до коринтян 15:1-34 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, Якою й спасаєтесь, коли пам’ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з’явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з’явився й мені, мов якому недородкові. Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували. Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній смерть знищиться, бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все. Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться? Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки? Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!... Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

1-е до коринтян 15:1-34 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє. Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили. Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні. Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні. Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам. Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер. Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам. Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові. Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву. Я — апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це. Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили. Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих? Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо — марне, і марна віра ваша. Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа. Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих. А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами. Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули. Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей. Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він — первісток тих, хто помер. Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу. Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть. Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить. Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю. Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його. І смерть буде знищено, як останнього ворога. Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його». І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе — Всевишнього Бога. А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому. Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них? Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою? Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому. Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!» Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї. Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.

1-е до коринтян 15:1-34 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви й прийняли, в якому й стоїте, яким і спасаєтесь, якщо тримаєте в пам’яті, яким словом я благовістив вам, хіба що ви даремно увірували. Бо я передав вам насамперед те, що й сам прийняв: що Христос помер за наші гріхи за Писанням, і що Він був похований, і що воскрес на третій день за Писанням; і що з’явився Кіфі, потім Дванадцятьом, потім з’явився одночасно більш ніж п’ятистам братам, більшість яких живе й досі, а деякі й спочили; потім з’явився Якову, потім усім апостолам; а після всіх з’явився й мені, ніби якомусь недоноску. Бо я найменший з апостолів, який не гідний називатись апостолом, тому що гнав Церкву Божу. Та благодаттю Божою я є тим, ким є, і Його благодать до мене не була марною, але я потрудився більше за всіх них; утім, не я, а благодать Божа, яка зі мною. Отже, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували. Якщо ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі серед вас кажуть, що немає воскресіння мертвих? Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, то, значить, даремна наша проповідь, даремна й ваша віра. Та й ми виявляємося лжесвідками про Бога, тому що свідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскрешав, якщо мертві дійсно не воскресають. Бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, то марна ваша віра: ви ще у своїх гріхах. Тоді й ті, що спочили в Христі, загинули. Якщо ми тільки в цьому житті надіємось на Христа, то ми жалюгідніші за всіх людей. Та Христос воскрес із мертвих, став первоплодом із покійних. Бо оскільки через людину смерть, то через людину й воскресіння. Бо як в Адамі всі помирають, так і в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первоплід Христос, потім Христові при Його приході. Потім — кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли знищить усяке начальство і всяку владу і силу. Бо Він має царювати, поки не покладе всіх ворогів під Свої ноги. Останній ворог буде знищений — смерть. Бо Він все підкорив під Його ноги. Коли ж Він скаже, що все підкорено, то ясно, що крім Того, Хто підкорив Йому все. Коли ж буде підкорено Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Бог був все в усьому. Інакше що робитимуть ті, які хрестяться за мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо їм і хреститися за мертвих? Навіщо й нам увесь час наражатися на небезпеку? Я щодня помираю: запевняю похвальбою вами, яку я маю у Христі Ісусі, нашому Господі. Якщо я за людським звичаєм боровся із звірами в Ефесі, то яка мені користь? Якщо мертві не воскресають, то станемо їсти й пити, бо завтра помремо. Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї. Протверезійте до праведності і не грішіть, бо деякі з вас не мають пізнання Бога. Кажу це вам на сором.

1-е до коринтян 15:1-34 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно. Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи, і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням; і з’явився Кифі, тоді дванадцятьом; після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили. Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам; нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові. Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву. Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною. Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили. Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих? Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша. Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають. Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших. Тоді й ті, які упокоїлися у Христі, загинули! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей! Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних. Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих. Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть. Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу, а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу. Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги. Останній ворог, який буде знищений, — це смерть, бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все. Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому. Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих? Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки? Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі. Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо». Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї. Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.

1-е до коринтян 15:1-34 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом. Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись. Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам. На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають. Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших. Тодї й померші в Христї погибли. Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей. Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих. Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають. Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його. Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть. Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому. Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї. Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.