1-а Самуїлова 25:14-24
1-а Самуїлова 25:14-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А один хлопець із Навалових слуг доніс Авіґаїл, Наваловій жінці, говорячи: Ось Давид послав був із пустині посланців, щоб привітати нашого пана, а він кинувся на них. А ті люди дуже добрі для нас, і не були ми покривджені, і нічого нам не пропало за всі дні, коли ми ходили з ними, як були ми на полі. Муром були вони над нами і вночі, і вдень повсякчас, коли ми були з ними, як ми пасли отари. А тепер пізнай та побач, що зробиш, бо дозріло зло на нашого пана та на ввесь дім його. А він негідний, із ним не можна говорити. Тоді Авіґаїл поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки вина, і п’ятеро приготовлених з отари, і п’ять сеїв пряженого зерна, а сто родзинок, та двісті сушених фіґ. І склала це на ослів. І сказала вона до своїх слуг: Ідіть передо мною, а я ось піду за вами. І сталося, як вона їхала на ослі й спускалася в гірському укритті, аж ось Давид та люди його сходять навперейми їй. І вона стрінула їх. А Давид сказав: Надармо ж пильнував я все, що належить тому чоловікові в пустині, і зо всього його нічого не пропало. Та він вернув мені злом за добро! Так нехай зробить Бог Давидовим ворогам, і так нехай додасть, якщо я позоставлю до ранку зо всього належного йому бодай те, що мочиться до стіни! А Авіґаїл побачила Давида, і поспішно зійшла з осла, і впала перед Давидом на обличчя своє, та й вклонилася до землі. І впала вона до ніг йому та й сказала: На мені самій, пане мій, ця провина! І дозволь говорити твоїй невільниці до ушей твоїх, а ти послухай слів своєї невільниці.
1-а Самуїлова 25:14-24 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Якийсь слуга прохопився Абігайл, дружині Навала: «Давид послав з пустелі людей, щоб передати вітання нашому хазяїну, а він їх образив. Ці чоловіки були дуже добрі з нами. Вони нас не кривдили, і за весь той час, доки вони стояли біля нас у полі, нічого не пропало. І вдень, і вночі вони стіною стояли навколо нас, коли ми пасли поблизу отари. Обміркуй, що ти можеш зробити, бо над нашим хазяїном та його родиною нависла небезпека. Він такий підступний чоловік, що ніхто з ним не хоче говорити». Абігайл часу не гаяла. Вона зібрала двісті буханців хліба, два бурдюки вина, п’ять зготовлених овець, п’ять сеїв підсмаженого зерна, сто пригорщів ізюму та двісті — інжиру. Усі ці харчі вона звалила на двох віслюків. Потім наказала слугам: «Ідіть уперед, а я йтиму за вами». Чоловікові Навалу вона нічого не сказала. Коли Абігайл їхала на віслюку, спускаючись в ущелину, назустріч їй виїхав Давид та його люди. Там вони й зустрілися. Давид тільки мовив: «Даремне я в пустелі стеріг майно цього чоловіка, щоб він нічого не загубив. За добро він мені злом відплатив. Нехай Господь відплатить Давиду так само, якщо до ранку я залишу живим хоч одного чоловіка або тварину-самця, що належать йому». Коли Абіґайл помітила Давида, вона похапцем зіскочила з віслюка й припала лицем до землі на знак поваги. Вона впала Давидові в ноги, і мовила: «Мій володарю, нехай вина буде лише на мені. Дозволь слузі твоїй слово сказати. Почуй, що твоя рабиня має повідомити.
1-а Самуїлова 25:14-24 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А один зі слуг сповістив Авіґеї, жінці Навала, кажучи: Ось Давид послав послів з пустелі, щоб поблагословити нашого володаря, та він відвернувся від них. А мужі були до нас дуже добрими. Не перешкодили нам, і не вимагали в нас усі дні, які ми були з ними. І коли ми були в полі, то вони були, як стіна навколо нас — і вночі, і вдень, у всі дні, які ми були з ними, пасучи стадо. Тож тепер знай і гляди ти, що вчиниш, бо виповнилася злоба на нашого володаря і на його дім. А він — син-поганець, і не можна до нього говорити! І поквапилася Авіґея, і взяла двісті хлібів, дві посудини вина, п’ять приготовлених овець, п’ять еф добірного борошна, один ґомор родзинок і двісті в’язанок смоківниць. І поклала на ослів, та сказала своїм слугам: Ідіть переді мною, і ось я іду за вами! А своєму чоловікові не сповістила. І сталося, коли вона сіла на осла і сходила вниз за виступом гори, то ось ішов Давид і його мужі їй назустріч, тож вона зустріла їх. А Давид говорив: Хіба для несправедливості оберігав я всі його речі в пустелі й не заповів взяти будь-що з усього, що його, а він мені віддав злом за добро! Хай це зробить Бог Давидові й це хай додасть, якщо до ранку залишу з усього, що в Навала, — з того, хто мочиться проти стіни! І побачила Авіґея Давида, і поквапилася, і злізла з осла, і впала перед Давидом на своє обличчя. І поклонилася йому до землі, до його ніг, і сказала: На мені, володарю мій, несправедливість. Хай же твоя рабиня промовить до твоїх вух, тож вислухай слово твоєї рабині.
1-а Самуїлова 25:14-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тим часом один зі слуг передав Абигеї, жінцї Набаловій, звістку: оце присилав Давид із пустинї посли привітати нашого пана, та він відправив їх нечемно; Люде ж сї вельми добрі до нас; не зневажали нас і нїщо в нас нїде не дїлось як були ми з ними, покіль ми в полі обертались; Були вони охороною нашою й в день і в ночі, докіль ми пасли вівцї поблизу їх; Тим подумай і розваж, що маєш тепер чинити, бо певно грозить від них біда нашому панові й всїй господї його; а він такий злющий, що з ним шкода й говорити. І взяла Абигея хутенько двістї боханцїв, два бурдюки вина, пятеро зготовлених овечат, наложила на осли, Та й звелїла своїм людям, не сказавши нїчого чоловікові: Йдїть поперед мене, я йти му за вами слїдом. Тим же часом, як вона їхала на ослї з гори, несподївано показався Давид із людьми своїми зустріч неї, так що вона з ними зіткнулась. Давид же сказав собі навперід: Шкода було менї стерегти майно його в пустинї, так що нїщо з усього добра його не пропало; він віддячує менї злом за добро. Нехай же те й те вдїє Бог з ворогами Давидовими, коли я з усього добра його зоставлю до завтра й того, що мочить на стїну! Як же загледїла Абигея Давида, зоскочила вона з осла, та й розпростерлась на землї ниць перед Давидом; Потім упала йому в ноги, та й промовила: На менї лежить вина, пане мій; дозволь твоїй рабинї озватись перед тобою, й прихили ухо твоє до слова рабинї твоєї!