2-е до коринтян 3:1-18

Поділитись

2-е до коринтян 3:1-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас? Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця. Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа, не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє. Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його, скільки ж більш буде в славі те служіння духа! Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу! Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує, бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває! Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости, а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає. Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом. Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало, коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається. Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля. Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

2-е до коринтян 3:1-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Чому ж ми знову починаємо хвальковито говорити про себе? Чи, може, нам потрібні, як іншим, вірчі листи до вас або від вас? Ви самі є нашим листом, написаним у серцях наших. Його знають і читають усі люди. Ви показуєте, що ви — лист Христовий, результат служіння нашого, написаний не чорнилом, а Духом живого Бога, не на кам’яних скрижалях, а на тих скрижалях, якими є серця людські. Завдяки Христу ми маємо впевненість стверджувати це перед Богом. І це не те, що ми спроможні самостійно вирішити так, ніби воно йде від нас. Швидше ця сила — від Бога. Бог дав нам здатність служити Новому Заповіту. Цей Заповіт не складається з писаних законів, а грунтується на Духові. Бо письмовий Закон вбиває, а Дух дає життя. Служіння, що принесло смерть (тобто Закон, вирізьблений буквами на камені), було дано Мойсею у великій славі Господній. Та ця слава (яка минає) була така яскрава, що народ ізраїльський не міг дивитися Мойсею прямо в обличчя. Нове служіння, що прийде від життєдайного Духа, безсумнівно буде значно славнішим! Бо коли служіння, яке засуджувало людей, було славним, то яким же славним буде служіння, що виправдує людей перед Богом! Адже попередня слава, порівняно з новою — ніщо. Якщо служіння, приречене на забуття, було славним, то служіння неминуче буде набагато славнішим! Ця надія дає нам відвагу говорити відверто, не боячись нічого. Ми не такі, як Мойсей, який закривав покривалом своє обличчя, щоб народ ізраїльський не бачив, як зникає те сяйво. Та розум людей Ізраїлю був затьмарений, бо і досі те покривало застилає їм очі, коли вони читають Старий Заповіт. І досі його не знято, тому, що зникне воно тільки через Христа. Але й донині, коли люди читають Закон Мойсеїв, на їхніх серцях лишається покривало. Але коли людина звертається до Господа, те покривало зникає. Господь, про Якого я кажу, є Духом, а де є Дух Господа, там є воля. Всі ми з відкритими серцями споглядаємо славу Господню, як у дзеркалі. І всі ми були перевтілені в Його образ у все більшій Його славі, й перетворення це — від Господа, який і є Духом.

2-е до коринтян 3:1-18 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Це ми знову починаємо представляти себе? Чи нам потрібні, як деяким, рекомендаційні листи до вас чи рекомендаційні листи від вас? Ви — наш лист, написаний у наших серцях, який знають і читають усі люди. Ви показуєте, що ви лист Христовий, через наше служіння написаний не чорнилом, а Духом Бога живого, не на кам’яних скрижалях, а на плотяних скрижалях серця. Таку впевненість ми маємо через Христа перед Богом. Не кажу, що ми здатні самі по собі, щоб вважати щось ніби від самих себе, а наша здатність від Бога, Який і дав нам здатність бути служителями Нового Завіту, не букви, а Духа, бо буква вбиває, а Дух дає життя. Якщо ж служіння смерті, викарбуване буквами на каменях, було таким славним, що сини Ізраїля не могли пильно дивитись на обличчя Мойсея через славу його обличчя, славу минущу, то чи не значно більш славним буде служіння Духа? Бо якщо служіння засудження славне, то тим більше багате славою служіння виправдання. Бо в цьому випадку і те, що було славним, не є славним з причини слави, що перевищує. Бо якщо минуще було славним, то тим більше славним є постійне. Тож маючи таку надію, ми діємо з великою сміливістю, а не як Мойсей, який клав покривало на своє обличчя, щоб сини Ізраїля не дивилися пильно на кінець минущого. Та їхній розум був закам’янілим; бо до цього дня те ж саме покривало залишається незнятим при читанні Старого Завіту, тому що воно минає у Христі. Та по цей день, коли вони читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало; а коли серце навертається до Господа, покривало знімається. Господь є Дух, а де Дух Господній, там свобода. Ми ж усі, з непокритим обличчям розглядаючи, ніби в дзеркалі, славу Господню, змінюємось у той же образ від слави до слави, як від Господнього Духа.

2-е до коринтян 3:1-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Хіба ми починаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, рекомендаційних листів до вас або від вас? Наш лист — це ви; він написаний у наших серцях, його знають і читають усі люди. Ви показуєте собою, що, завдяки нашому служінню, ви — лист Христа, написаний не чорнилом, а Духом Живого Бога, не на кам’яних скрижалях, а на тілесних скрижалях ваших сердець. Таку довіру до Бога ми маємо через Христа не тому, що ми спроможні самі собою над чимось роздумувати, наче самі від себе, але наша спроможність — від Бога, Який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту — не букви, але Духа, адже буква вбиває, а Дух оживляє. І якщо служіння смерті, викарбуване буквами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минаючу славу його обличчя, то наскільки славнішим буде служіння Духа! Бо коли служіння осуду — слава, то служіння праведності набагато перевершує його в славі. Адже в цьому відношенні не прославилося прославлене — через надмірну славу. Бо коли те, що минає, — славне, то набагато більшим є те, що постійно перебуває в славі. Тому, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю, а не як Мойсей, який ховав під покривалом своє обличчя, аби сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того, що проминає. Але їхнє сприйняття закрите. Бо аж по цей день під час читання Старого Завіту залишається не знятим це покривало, адже воно знімається в Христі. І сьогодні, коли читають книги Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці. Коли ж хто навертається до Господа, покривало спадає. Господь є Дух, а де Господній Дух, [там] свобода. Ми ж усі з відкритим обличчям, мов у дзеркалі, оглядаємо Господню славу і перетворюємося в той самий образ від слави в славу, як від Господнього Духа.

2-е до коринтян 3:1-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця. Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої, як же не більше служеннє духа буде в славі? Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою. Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.