2-а царiв 4:8-37
2-а царiв 4:8-37 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Якось Еліша пішов до Шунема. Там одна багата жінка запросила його до себе поїсти. Відтоді хоч коли б він бував у тих місцях, він заходив до неї поїсти. Вона сказала своєму чоловікові: «Я знаю, що цей чоловік, який часто приходить, святий Божий чоловік. Влаштуймо йому кімнатку на даху! Занесем туди ліжко, стіл, стілець і світильник для нього. Тоді він може залишатися там, коли приходитиме до нас». Одного разу коли Еліша прийшов, він піднявся до своєї кімнатки й ліг спочити. Він попросив слугу Ґегазі: «Поклич шунамитянку». Той покликав її, і вона стала перед ним. Еліша сказав йому: «Передай їй ось що: „Ти подбала про нас. А що можна зробити для тебе? Може, щось попросити від твого імені в царя чи командуючого військом?”» Вона відповіла: «Я живу серед свого народу і тому мені нічого не бракує». «Що можна для неї зробити?» — спитав Еліша. Ґегазі відповів: «У неї немає сина, а її чоловік уже старий». Тоді Елішав наказав: «Поклич її!» Слуга погукав її, і вона з’явилася на порозі кімнати. «Десь у цей час наступного року, — сказав Еліша, — ти триматимеш на руках сина». «Ні, мій пане-володарю, — заперечила вона. — Не вводь свою рабиню в оману, Божий чоловіче!» Але жінка таки завагітніла й наступного року о тій же порі народила сина, як і пообіцяв їй Еліша. Дитя зростало. Одного дня хлопчик пішов до батька, який був з женцями. «Моя голова! Моя голова!» — поскаржився хлопчик батькові. Батько звелів слузі: «Віднеси його до матері». Після того, як слуга підняв хлопчика й відніс його до неньки, хлопець до обіду посидів у неї на колінах та й помер. Вона піднялася нагору й поклала його на ліжко Божого чоловіка, причинила двері й пішла. Тоді покликала чоловіка й сказала йому: «Приведи мені котрогось із слуг та віслюка, щоб я могла швидко з’їздити до Божого чоловіка й повернутися додому». «Навіщо тобі до нього їхати сьогодні? — Запитав він. — Адже нині не субота й не молодик». «Все гаразд», — відказала вона. Вона осідлала віслюка й наказала слузі: «Ходімо, поспішаймо. Не притишуй ходи заради мене, аж доки я тебе не попрошу». Ось вона вирушила в дорогу й приїхала до Божого чоловіка на гору Кармел. Коли Божий чоловік побачив її ще звіддалік, він сказав слузі Ґегазі: «Поглянь! Он з’явилася шунамітянка! Біжи їй назустріч і розпитай: „Чи все в тебе гаразд? Як чоловік ся має? Чи дитя здорове?”» «Все гаразд», — відповіла жінка. Коли вона прийшла до Божого чоловіка в горах, вона схопила його за ноги. Ґегазі відштовхнув її, але Божий чоловік сказав: «Не чіпай її! Вона гірко засмучена, але Господь приховав це від мене й не розповів мені цього». Вона сказала: «Хіба я просила в тебе сина, мій пане? Хіба я не казала тобі: „Не збивай мене з пантелику?”» Еліша наказав Ґегазі: «Заткни одяг за пасок, візьми мого ціпка й поспіши. Якщо зустрінеш когось, не вітайся, а якщо тебе хтось привітає, не відповідай. Покладеш мого ціпка на хлопчикове обличчя». Але мати того хлопчика промовила: «Присягаюся життям Господа й твоїм життям, що я не піду без тебе». Еліша підвівся й пішов з жінкою. Ґегазі пішов попереду й поклав ціпок на хлопчикове обличчя, але той не подав ніяких ознак життя. Тож Ґегазі вернувся до Еліші й сказав: «Хлопчик не прокинувся». Коли Еліша дійшов до будинку, на ліжку лежав мертвий хлопчик. Еліша зайшов, замкнув за собою двері. В кімнаті більше нікого не було, крім них. Еліша почав молитися Господу. Потім він підійшов до ліжка, ліг на хлопчика так, щоб устами торкатися уст хлопця, очима — його очей, руками — його рук. Коли він притулився, тіло хлопчика почало теплішати. Еліша підвівся, пройшовся кімнатою з одного кінця в інший, а потім ще раз ліг на хлопчика. Хлопчина сім разів чхнув і розплющив очі. Еліша покликав Ґегазі й сказав: «Поклич шунамитянку!» Той погукав. Коли вона прийшла, він сказав: «Візьми сина». Вона підійшла, кинулася в ноги й низько перед ним вклонилася. Тоді взяла сина на руки й вийшла.
2-а царiв 4:8-37 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб. І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий. Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди. Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там. І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку! І той покликав її, і вона стала перед ним. І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А вона відказала: Ні, я сиджу серед народу свого! І сказав він: Що ж зробити їй? А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її старий. А він сказав: Поклич її. І він покликав її, і вона стала при вході. І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина! А вона відказала: Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці! Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей. І росло те дитя. А одного разу вийшло воно до свого батька до женців. І сказало воно до свого батька: Голова моя, голова моя!... А той сказав слузі: Занеси його до його матері! І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло... І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла. І покликала вона свого чоловіка та й сказала: Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся. А він сказав: Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота. А вона відказала: Добре! І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі. І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: Ось та шунамітянка! Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині? А та відказала: Усе гаразд! І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені. А вона сказала: Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману? І він сказав до Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя. А мати того хлопця сказала: Як живий Господь і жива душа твоя, я не полишу тебе! І він устав і пішов за нею. А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: Не збудився той хлопець! І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!... І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа. І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!... І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди. І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплющив той хлопець очі свої. І покликав він Ґехазі та й сказав: Поклич ту шунамітянку! І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: Забери свого сина! І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі. І взяла вона сина свого та й вийшла...
2-а царiв 4:8-37 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Настав день, і Елісей перейшов до Сумани, а там була славетна жінка, і вона примусила його попоїсти з ними. І бувало при нагоді, коли він приходив, то звертав туди їсти. І сказала жінка своєму чоловікові: Ось я пізнала, що цей чоловік, який постійно приходить до нас, — Божий святець. Тож зробімо йому горішню кімнату, мале місце, і поставимо йому там ліжко, стіл, крісло і свічник. І буде, коли він заходитиме до нас, то заверне туди. Настав день, і він зайшов туди і звернув до верхньої кімнати, і спав там. І він сказав своєму слузі Ґіезієві: Поклич мені цю соманітянку. І той покликав її, і вона стала перед ним. А Елісей сказав йому: Скажи їй: Ось ти здивувала нас усім цим дивом. Що потрібно тобі зробити? Чи є в тебе слово до царя, чи до командувача армії? Вона ж сказала: Я живу серед мого народу. А він сказав: Що треба для неї зробити? І Ґіезій, його слуга, сказав: І справді в неї сина немає, а її чоловік старий. Тож він її покликав, і вона стала біля дверей. І сказав їй Елісей: У цей час, як прийде пора, ти будеш жива і обніматимеш сина! Вона ж відповіла: Ні, мій володарю, не обмани твоєї рабині! І жінка завагітніла, і народила сина в той час, як прийшла пора, будучи живою, — як сказав їй Елісей. І дитина росла. І сталося, коли хлопець вийшов до свого батька до женців, то сказав своєму батькові: Моя голова, моя голова! І той сказав слузі: Віднеси його до його матері. І він відніс його до його матері, і до полудня той спав на її колінах, і помер. І вона віднесла його, поклала його на ліжко Божого чоловіка і замкнула за ним двері, і вийшла. Вона покликала свого чоловіка і сказала: Пошли мені одного зі слуг і одного осла, і побіжу до Божого чоловіка, і повернуся. А той сказав: Як це, що ти ідеш до нього сьогодні? Це не новий місяць і не субота! Вона ж сказала: З миром. Вона засідлала осла і промовила до свого слуги: Скеровуй, вирушай! Не призупиняйся, іди заради мене, доки не скажу тобі! Давай! Вона пішла і прибула до Божого чоловіка, до гори Кармил. І сталося, коли Елісей побачив, як вона підходила, то промовив до Ґіезія, свого слуги: Ось та соманітянка. Біжи тепер їй назустріч і запитаєш: Чи мир тобі? Чи мир твоєму чоловікові? Чи мир дитині? Вона ж відповіла: Мир. І вона підійшла до Елісея, до гори, і схопилася за його ноги. А Ґіезій наблизився, щоб її відтягнути, та Елісей сказав: Облиш її, бо її душа сильно в ній засмучена, а Господь приховав від мене, та не сповістив мені! Вона ж сказала: Хіба я просила сина в мого володаря? Хіба не сказала я: Не обмани мене? Тоді Елісей сказав Ґіезієві: Підпережи свої стегна і візьми мою палицю у свої руки, і йди. А якщо натрапиш на чоловіка, то не поблагословиш його, і якщо поблагословить тебе чоловік, то не відповіси йому! І покладеш мою палицю на обличчя дитини. І сказала матір дитини: Нехай живе Господь, і нехай живе твоя душа, не залишу тебе! Тож Елісей піднявся і пішов за нею. А Ґіезій пішов перед нею і поклав палицю на обличчя дитини, та не було голосу, і не було слуху. Він повернувся йому назустріч і сповістив йому, кажучи: Дитина не пробудилася! І Елісей увійшов у дім, і ось дитина мертва, покладена на його ліжко. І ввійшов Елісей у дім, і замкнув двері перед ними двома, і помолився до Господа. Він устав, ліг на дитину і поклав свої уста на його уста, свої очі — на його очі, свої руки — на його руки. І схилився над ним, і тіло дитини зігрілося. І він повернувся, і походив по хаті сюди-туди, пішов і нахилявся над дитиною до семи разів, і дитина відкрила свої очі. І Елісей закликавав до Ґіезія, гукаючи: Поклич цю соманітянку! І він покликав, і вона прийшла до нього. І Елісей сказав: Візьми твого сина. І жінка ввійшла, упала йому до ніг, поклонилася до землі, узяла свою дитину й вийшла.
2-а царiв 4:8-37 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти. І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий. Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там. Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там; І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його. І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду. І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий. І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері. І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї! І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей. Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв: І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї. І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло. І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла; І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь. Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду. Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу. От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка! Біжи зараз їй зустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд. Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї. І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене? І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові. Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею. Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й з'ясував: Хлопя не прокинулось. Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве - лежить у його на постелї. І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві; Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка. І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко. І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого. І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.