Екклезiяст 9:1-18
Екклезiяст 9:1-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею! Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!... Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять... Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому! Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам’ять про них, і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!... Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки! Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи! Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти! Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости! Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони! Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!... Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона: Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу. Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину! І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів! Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими. Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...
Екклезiяст 9:1-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я справді всім цим переймався й дійшов висновку, що в руках Господніх доля праведників і мудреців: не відають вони, що спіткає їх у майбутньому — любов, чи ненависть людей. Але кожен проходить через одне й те саме: всіх прибирає смерть к рукам. Однакова доля чекає на праведного й грішника, доброго й лихого, чистого й нечистого, хто приносить пожертви і хто їх не приносить. В усьому, що діється під сонцем, є зло: однаковий жереб випадає всім, в людських серцях нуртує зло, безумство, доки вони живуть. І все це зло веде усіх у царство мертвих. І справді кожен живий сподівається, що «живий собака кращий від мертвого лева». Живі знають, що помруть, а мертві вже нічого не знають! І не існує вже для них ніякої винагороди, бо про них забули. Їхні любов, ненависть, заздрість уже загинули, і вже ніколи їм не розділити долю живих ні в чому, що діється під сонцем. Тож іди і з радістю їж хліб, з насолодою запивай його вином, адже Бог уже схвалив твій шлях. Нехай завжди твоє вбрання буде білим, нехай завжди твоя голова буде змащена. Насолоджуйся життям з дружиною, яку кохатимеш протягом усього недовгого життя, що дано тобі під сонцем. Бо це твоя доля і твій труд, яким займаєшся на цьому світі. Роби якнайкраще кожну справу, яку знаходять твої руки, бо в Шеолі, куди ти зійдеш, немає ні справ, ні думок, ні знання, ні мудрості. А ще я бачив під сонцем, що гонитва — не для найспритнішого, бій — не для найдужчого, хліб — не для мудрого, багатство — не для розумного, визнання — не для освіченого, бо на всіх чигає призначений час або несподіване лихо. Більше того, ніхто навіть не знає, скільки часу йому відведено. Немов рибина, що заплуталася в смертних тенетах, мов пташка, що забилася в сильці, так і люди ловляться в біді, що несподівано падає на них. І це спостерігав я під сонцем: приклад мудрості, яку визнав я великою. Було якось містечко, в якому мешкало небагато людей. Прийшов могутній цар, оточив його, влаштував потужну облогу. І знайшовся в містечку бідний мудрець, який своєю далекоглядністю врятував місто. Але ніхто цього бідака вже не пам’ятає. Тож я сказав: «Мудрість ліпша, ніж сила». Але мудрість бідного зневажають, до його слів не прислухаються. Прислухайся до тихої поради мудрого. Це ліпше, ніж до вигуків правителів у натовпі тупоголових. Премудрість краща, аніж меч і спис, та невіглас може знищити чимало доброго.
Екклезiяст 9:1-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Бо це все я дав у моє серце, і моє серце побачило це все. Так, як праведні та мудрі, так і їхні діла — в руці Бога, і немає чоловіка, який знає любов і ненависть. Усе перед їхнім обличчям, марнота в усьому. Один випадок у праведного і безбожного, доброго, злого, чистого і нечистого, і хто жертвує, і хто не жертвує. Як добрий, так і той, хто грішить. Як той, що клянеться, так і той, хто боїться клятви. Це погано в усьому зробленому під сонцем, що один випадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці та в їхньому житті, а після них — до мертвих. Бо хто той, що спільник усіх живих? Є надія, бо жива собака, вона краща за мертвого лева. Адже ті, що живуть, знатимуть, що помруть, а мертві не знають нічого. І немає для них вже винагороди, бо їхня пам’ять забута. І вже їхня любов, їхня ненависть і їхні ревнощі пропали, і вже немає для них навіки частки в усьому, зробленому під сонцем. Ходи, їж твій хліб у веселості та пий твоє вино добрим серцем, бо вже Бог уподобав твої творіння. Усякого часу нехай твій одяг буде білим, і нехай не забракне олії на твоїй голові. Дивись на життя з жінкою, яку ти полюбив, усі дні життя твоєї марноти, які тобі дано під сонцем, усі дні твоєї марноти, бо це — твоя частка у твоєму житті й у твоєму труді, яким ти трудишся під сонцем. Усе, що тільки знайде чинити твоя рука, чини за твоєю силою, бо немає роботи, помислу, пізнання і мудрості в аді, куди ти підеш. Я повернувся і побачив під сонцем, що біг — не для прудких, бій — не для сильних, хліб — не для мудрих, багатство — не для розумних і милість — не для тих, що пізнають, бо їх усіх зустріне час і випадок. Бо й людина не пізнала свого часу. Як риби ловляться злою сіттю, і як птахи ловляться пасткою, так людські сини ловляться, як і вони, у злий час, коли раптово на них нападе. І я побачив це — мудрість під сонцем, і вона для мене велика. Місто мале, і в ньому мало людей, і прийде проти нього великий цар, оточить його і збудує проти нього великі вали. І знайдеться в ньому бідна мудра людина, і вона спасе місто своєю мудрістю. І людина не буде згадана з тою бідною людиною. І я сказав: Мудрість краща за силу. І мудрість бідного понижена, його слів не чути. Слова мудрих в тиші почуються понад крик тих, що панують у безумстві. Мудрість краща за військову зброю, а один, роблячи гріх, знищить велику доброту.
Екклезiяст 9:1-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним. Усьому й усїм - одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись. Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих. Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву; Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток; І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем. Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої. Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений. Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо - пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем. Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї. І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим - побіда; не мудрим - хлїб; не розумним - багацтво, й не тямущим - ласка, тільки час і случай у всїм. Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них. От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою: Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади; Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу. І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже. Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними. Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.