До євреїв 11:1-40

Поділитись

До євреїв 11:1-40 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Що ж це означає — віра? Це значить бути певним у тому, на що сподіваєшся. Вона є доказом того, що щось є дійсне, навіть якщо ми не можемо того побачити. Саме через таку віру в минулі часи наші предки здобули прихильність Божу. Завдяки вірі ми розуміємо, що всесвіт був створений за Божим наказом. Тобто видиме було створене з невидимого. Завдяки вірі Авель приніс Богу кращу пожертву, ніж Каїн. Завдяки вірі Авель був визнаний праведним, оскільки Бог схвалив його дарунок. Завдяки вірі він і зараз все ще промовляє до нас, незважаючи на те, що помер. Завдяки вірі Енох був перенесений Богом до іншого життя, не спізнавши смерті. І ніхто не міг знайти його, бо ж Бог забрав його, адже до перенесення він догодив Господу. А без віри стати милим Всевишньому неможливо. Бо той, хто йде до Бога, мусить вірити в Його існування, а також у те, що Він нагородить тих, хто шукає Його. Завдяки вірі Ной, попереджений про речі невидимі, послухався Господа і збудував ковчег, тим самим врятувавши свою родину. Своєю вірою він довів, що світ був неправий, і став одним з тих, хто здобув праведність через віру свою. Завдяки вірі Авраам, покликаний Богом, підкорився й вирушив у ту землю, яку йому належало одержати як спадщину. Він пішов, хоча й не знав, куди йде. Покладаючись на віру, він мешкав у землі, обіцяної Господом, як чужинець у далекій країні. Він жив у наметах, разом з Ісааком та Яковом, такими ж, як і він, спадкоємцями Божої обітниці. Він зробив це, бо дивився вперед і бачив місто, зведене на справжній основі: місто, задумане й збудоване Богом. Завдяки вірі і всупереч тому, що Сара вже була немічна зачати дитину, та й Авраам був вже дуже старий, Бог їм дав благословення мати дітей, бо повірив він в Господню обіцянку. І от від одного чоловіка, вже майже омертвілого, пішли нащадки, такі ж численні, як зірки небесні, такі ж незліченні, як пісок морський. Усі ті великі люди до смерті не втрачали віри. Вони не мали обіцяного за життя, але бачили його звіддалік і вітали прихід його. Вони відкрито прийняли усвідомлення того, що вони лише тимчасові гості, чужинці на цій землі. Ті, хто говорять так, ясно показують, що вони очікують на свою власну землю. Якби вони думали про землю, яку залишили, то мали б змогу повернутися туди. Та навпаки, вони мріють про країну кращу — Небесну. Через те й Бог не соромиться називатися їхнім Богом, адже Він приготував їм місто. Завдяки вірі Авраам, коли Бог випробовував його, запропонував у жертву Ісаака. Так, той, хто одержав обітницю, був готовий пожертвувати своїм єдиним сином. І Бог сказав йому: «Це від Ісаака підуть твої нащадки». Авраам вірив, що Бог може навіть воскресити людей з мертвих. Адже справді, зупинивши Авраама, Він повернув Ісаака з мертвих. З вірою Ісаак благословив на майбутнє Якова та Ісава. Завдяки вірі Яків, коли помирав, благословив кожного з Йосипових синів, схилившись на верх свого ціпка. Завдяки вірі Йосип, наприкінці життя свого, сказав про вихід народу ізраїльського з Єгипту, а також дав настанови щодо того, як бути з його останками. Завдяки вірі батьки Мойсеєві, коли він народився, три місяці переховували його, бо він був надзвичайно вродливим дитям. Вони не злякалися фараонового наказу. Завдяки вірі Мойсей, уже в дорослому віці, відмовився, щоб його називали сином фараонової дочки. Він обрав собі інший шлях: зносити труднощі разом із народом Божим, аніж насолоджуватися плинними радощами, що приносять гріх. Страждання за Христа Мойсей вважав більшим багатством, ніж усі скарби Єгипту. Адже він дивився далеко вперед і бачив там свою винагороду. Завдяки вірі залишив він Єгипет, не злякавшись гніву царського. І наполегливість його була такою, ніби він бачив Господа, Який насправді є невидимим. Покладаючись на віру, відсвяткував він Пасху й окроплення кров’ю, щоб ангел смерті не торкнувся жодного з первістків народу ізраїльського. Завдяки вірі люди ізраїльські перетнули Червоне море так, ніби пройшли суходолом. Та коли те саме намірилися зробити єгиптяни, їх поглинула вода. Завдяки вірі стіни єрихонські впали після того, як люди обходили навколо міста сім днів. Завдяки вірі розпусниця Рааб уникла смерті разом з іншими непокірними за те, що вона дала дружній притулок двом вивідникам. Чи треба мені продовжувати наводити приклади? Не стане мені часу, щоб розповісти про Ґедеона, Варака, Самсона, Єффая, Давида, Самуїла і пророків. Покладаючись на їхню непохитну віру, вони рятували царства, встановлювали справедливість між людьми, і через те дістали Божі обітниці. Вони замикали пащі левам, вгамовували лють вогню, їх не брав меч. Ті, хто були немічними, набували силу, а в битві ставали могутніми й змушували тікати ворожі війська. Загиблі вставали з мертвих і поверталися до своїх жінок. Інших було віддано на тортури, й вони відмовлялися від полегшення своєї долі. Тож після смерті ті люди могли здобути краще життя. Дехто зазнав збиткування й батога, дехто — кайданів та в’язниць. Їх побивали камінням, розпилювали навпіл, рубали мечами. Вони носили овечі й козячі шкури, жили в злиднях, та пройшли через переслідування і труднощі. Світ був не гідним їх. Вони блукали в пустелях і горах, мешкали в печерах і провалах земних. Вони догодили Богу, але не одержали обіцяного Їм. Всевишній приготував для нас дещо краще, бо прагнув нашої досконалості, але тільки разом з нами вони отримають благословення.

До євреїв 11:1-40 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Віра ж є впевненістю у сподіваному, переконаністю в небаченому. Бо за неї отримали добре свідчення предки. Вірою ми розуміємо, що світ був утворений словом Божим, так що з невидимого виникло видиме. Вірою Авель приніс Богу кращу жертву, ніж Каїн; нею він отримав свідчення, що він праведний, як Бог засвідчив про його дари, і нею, померши, він все ще говорить. Вірою Енох був перенесений, так що не побачив смерті, і не стало його, тому що Бог переніс його; бо до свого перенесення він отримав свідчення, що догодив Богу. А без віри догодити Богу неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, повірив, що Він є і що тих, хто шукає Його, Він нагороджує. Вірою Ной, отримавши застереження від Бога про ще небачене, з благоговінням збудував ковчег для спасіння свого дому; нею він засудив світ і став спадкоємцем праведності по вірі. Вірою Авраам, коли був покликаний, послухався піти в місце, яке мав отримати в спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою він поселився в обітованій землі, як у чужій, живучи в наметах з Ісааком і Яковом, співспадкоємцями цієї ж обітниці; бо він чекав міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог. Вірою й сама Сарра отримала силу для зачаття і після часу дітородного віку народила, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв. Тому й від одного, і притому омертвілого, народилося так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на березі моря. Усі ці померли у вірі, не отримавши обітниць; вони тільки здаля побачили їх, і повірили в них, і привітали їх, і визнали, що вони чужинці й приходьки на землі. Бо ті, що так кажуть, показують, що шукають батьківщину. І якби вони мали на увазі ту, з якої вийшли, то мали б час повернутись. Та вони прагнули кращої, тобто небесної, тому Бог не соромиться їх, щоб називатись їхнім Богом, бо Він приготував їм місто. Вірою Авраам, коли був випробовуваний, приніс у жертву Ісаака, і той, що отримав обітниці, хотів принести єдинородного (про якого було сказано: По Ісааку будуть названі тобі нащадки), вважаючи, що Бог і з мертвих може воскрешати; тому й отримав його в прообразі. Вірою Ісаак благословив Якова й Ісава на майбутнє. Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосипа і поклонився, спираючись на кінець своєї палиці. Вірою Йосип, помираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і заповів про свої кістки. Вірою Мойсей після народження переховувався своїми батьками три місяці, бо вони бачили, що дитя гарне, і не побоялись царського указу. Вірою Мойсей, ставши дорослим, відмовився називатися сином дочки фараона і вибрав краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову насолоду гріхом, визнавши ганьбу Христову більшим багатством, ніж скарби в Єгипті, бо він дивився на нагороду. Вірою він залишив Єгипет, не побоявшись люті царя, бо він, ніби бачачи Невидимого, виявив твердість. Вірою він здійснив Пасху і кроплення кров’ю, щоб губитель первістків не торкнувся їх. Вірою вони перейшли Червоне море, як по суші, що спробувавши зробити, єгиптяни потонули. Вірою впали стіни Єрихона після семиденного обходу. Вірою блудниця Раав не загинула з тими, що не повірили, прийнявши розвідників з миром. І що мені ще сказати? Не вистачить мені часу розповідати про Гедеона, Варака і Самсона та Єффая, Давида і Самуїла та пророків, які вірою перемагали царства, чинили праведність, отримували обітниці, закривали пащі левам, гасили силу вогню, уникали вістря меча, зміцнялись від немочі, ставали сильними в бою, змушували тікати війська чужинців; жінки отримували своїх померлих воскреслими; а інші були замучувані, не приймаючи визволення, щоб отримати краще воскресіння; а ще інші зазнавали насмішок і бичувань, та ще кайданів і ув’язнення, були побивані камінням, перепилювані, спокушувані, помирали від меча, тинялись в овечих і козячих шкурах, нужденні, стражденні, скривджені (ті, кого світ був не гідний), блукаючи по пустелях, горах, печерах і ущелинах землі. І всі ці, отримавши добре свідчення за віру, не отримали обітниці, оскільки Бог передбачив для нас щось краще, щоб вони не без нас стали досконалими.

До євреїв 11:1-40 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого. Бо нею засвідчені старші були. Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє. Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що Богові він догодив. Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. Вірою Ной, як дістав був об’явлення про те, чого ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти; нею світ засудив він, і став спадкоємцем праведности, що з віри вона. Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. Вірою й Сара сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обітницю дав. Тому й від одного, та ще змертвілого, народилось так багато, як зорі небесні й пісок незчисленний край моря. Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто. Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз. Вірою в майбутнє поблагословив Ісак Якова та Ісава. Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йосипового, і схилився на верх свого жезла. Вірою Йосип, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлевих та про кості свої заповів. Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого. Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить. Вірою справив він Пасху й покроплення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом, на що спокусившись єгиптяни, потопились. Вірою впали єрихонські мури по семиденнім обходженні їх. Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів. І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати про Гедеона, Варака, Самсона, Ефтая, Давида й Самуїла та про пророків, що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

До євреїв 11:1-40 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання. Нею були засвідчені стародавні. Вірою розуміємо, що віки були створені Божим Словом, так що з невидимого постало видиме. Вірою Авель приніс Богові кращу, ніж Каїн, жертву, якою засвідчено, що він праведний, бо про його дари засвідчив Бог; нею він і після смерті промовляє. Вірою Енох був перенесений, щоб не побачити смерті; і його не знайшли, тому що Бог його переніс. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові. Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають. Вірою Ной, одержавши об’явлення про те, чого ще не бачив, зі страхом зробив ковчег для спасіння свого дому, чим осудив увесь світ і став спадкоємцем тієї праведності, що походить з віри. Вірою Авраам, коли був покликаний іти на місце, яке мав одержати в спадок, — послухався і пішов, не знаючи, куди йде. Вірою прибув до обіцяної землі, немов до чужої, оселившись у шатрах з Ісааком і Яковом — співспадкоємцями тієї самої обітниці, тому що він очікував міста з підвалинами, творцем і будівничим якого є Бог. Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати і [народила], незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв. І тому від одного — і до того ж завмерлого — народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря. Усі вони повмирали у вірі, не одержавши обітниць, але здалека побачили їх і привітали, визнаючи, що вони є чужинцями і приходьками на землі. Адже ті, які так кажуть, визнають, що шукають батьківщини. А якби пам’ятали ту батьківщину, звідки вийшли, то мали б нагоду повернутися. Нині ж кращої бажають, тобто небесної. Тому Бог не соромиться називати Себе їхнім Богом, адже Він приготував їм місто. Авраам, будучи випробовуваний, вірою привів Ісаака і, маючи обітниці, приносив у жертву єдинородного сина; йому було сказано, що в Ісаакові назветься твій нащадок. Оскільки він зрозумів, що Бог має силу воскресити з мертвих, тому й одержав його як прообраз. Вірою в майбутнє поблагословив Ісаак Якова та Ісава. Вірою Яків, помираючи, поблагословив кожного з Йосифових синів і схилився на руків’я свого посоха. Вірою Йосиф, помираючи, нагадував про вихід синів Ізраїля і зробив заповіт про свої кості. Вірою Мойсей, коли народився, три місяці був переховуваний своїми батьками, адже побачили вони, що дитя гарне, тож не злякалися наказу царя. Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона; він краще зволів терпіти з Божим народом, ніж тимчасово мати насолоду від гріха. Він вважав наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту, тому що споглядав на нагороду. Вірою він покинув Єгипет, не злякавшись гніву царя, адже стояв непохитно, як той, хто бачить Невидимого. Вірою справив він Пасху й пролиття крові, аби той, хто вигублював первістків, не торкнувся їх. Вірою перейшли Червоне море, наче суходіл, на що спокусилися і єгиптяни, та потонули. Вірою впали по семиденному обході єрихонські мури. Вірою блудниця Рахав, прийнявши з миром розвідників, не загинула з невірними. І що ще скажу? Адже мені забракне часу, як розповідатиму про Гедеона, Варака, Самсона, Єфтая, Давида, Самуїла та про інших пророків, які вірою перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев’ячі пащі, згасили силу вогню, втекли від вістря меча, одужали від недуги, були сильними у війні, обернули до втечі полки чужинців. Жінки одержували своїх померлих через воскресіння; інші були закатовані, не отримавши звільнення, щоб осягнути краще воскресіння. Ще інші зазнали знущань і побоїв, а також кайданів і ув’язнення. Їх каменували, перепилювали навпіл, вони вмирали, зарубані мечем, тинялися в овечих і козячих шкурах — збідовані, знедолені, покривджені. Ті, яких світ не був гідний, тинялися в пустелях, у горах, у печерах, у земних яругах. І всі вони, засвідчені вірою, не одержали обітниці, оскільки Бог передбачив для нас щось краще, щоб вони не без нас осягли завершення.

До євреїв 11:1-40 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. Через неї бо були сьвідчені старі. Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало. Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить. Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу." Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує. Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі. Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування. Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував. Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч. По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї. Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають. І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись. Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город. Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю, про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє," подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення). Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава. Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого". Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів. Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського. Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду. Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить. Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх. Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились. Вірою стїни Ерихонські попадали, після семидневних обходин. Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків, котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам, гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв; жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати; другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї; каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені, (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних: І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування, тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.