Осiя 7:1-10 - Порівняти всі версії

Поділитись

Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії, бо роблять вони неправдиве, і злодій приходить, грабує на вулиці банда. І не думають в серці своєму, що Я пам’ятаю про все їхнє зло. Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали. Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами зверхників. Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно. У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою. Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь. Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене. Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений. Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає. І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім.

Коли зцілю Ізраїль Я, відкриється провина Ефраїма. Тоді люди дізнаються про злі діла (брехню), що кояться в Самарії, де грабіжники ошукують людей, і зграї злодіїв по вулицях грабують. І не замисляться й на мить, що їхнє зло Я пам’ятаю. Вони в полоні своїх вчинків, вони переді Мною. Свого царя своїми злочинами тішать, вельмож своїх брехнею (лжебогами) потішають. Пекар ставить тісто в піч, тож не розводить багаття. Та народ ізраїльський веде себе інакше: постійно вуглі ворушить, та жару підбавляє. На Цареві свята вони все жару підбавляють, влаштовуючи п’яні гульбища. Вельможі п’яніють від вина, та п’ють вони із богохульцями разом. Вони замислюють лихе, серця розпалюючи, наче піч. Мов жаром невтомним, палають змовами серця, та ніч усю горить жага до грішних справ, та вранці з новою силою палає. Усі вони мов піч гарячі, аж пожирають правителів своїх. Пали їхні всі царі, не звернеться до Мене жоден у молитвах. Ефраїм з народами змішався. Він, мов млинець, що підгорів з одного боку, бо не перевертали його вчасно. Чужинці зжерли його силу, а він й не знає про те нічого. Він сивиною вкритий, та про те не має й гадки. Ізраїлева пиха свідчить проти нього ж. Вони не повертаються до Господа, до свого Бога, і не шукають Бога навіть нині, коли халепа та біда усюди.

коли Я лікував Ізраїль. І відкриється неправедність Єфрема і злоба Самарії, бо вони чинили обман. І злодій до нього ввійде, грабуючи, злодій у своїй дорозі, щоби співати разом, як співаки своїм серцем. Я згадав усе їхнє зло. Тепер їх оточили їхні задуми, вони були перед Моїм обличчям. В їхньому злі вони розвеселили царів і в їхній неправдивості — володарів. Усі перелюбники — як палаюча піч, щоб смажене випекти полум’ям, від замішання лою, аж доки воно не вкисне. У дні наших царів, володарі почали обурюватися від вина, Він простягнув Свою руку з напастями. Тому що їхні серця розгорілися, наче піч, коли вони лютують: цілу ніч Єфрем був сповнений сном, вранці загорівся був, немов полум’я вогню. Усі розпеклися, як піч, і пожерли їхніх суддів. Усі їхні царі впали, не було в них того, хто закликав до Мене. Єфрем, він замішався в народах, Єфрем став коржем, що не обертається. Чужі пожерли його силу, а він не взнав. І в нього виступили сиві волоски, і він не взнав. І впокорена буде гордість Ізраїля перед його обличчям, і вони не повернулися до їхнього Господа Бога, і не шукали Його в цьому всьому.

Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї; і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях. Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене. Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв. Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне. День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників. Зрада запалює їх серце, як піч; пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем. Всї вони, мов ті розпалені печі, палають; та й своїх суддїв глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене. Ефраїм перемішався з народами чужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився. Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить. Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.