Iсая 49:13-16
Iсая 49:13-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Співайте, небеса, возрадуйся, щаслива земле, наповніться веселими піснями, гори. Тому що втішив Свій народ Господь, Він співчуває бідакам Своїм. Але Сіон сказав: «Мене Господь покинув, Володар мій забув мене». Господь сказав: «Хіба забути жінка може дитинча своє, чи може не жаліть дитя, що народила? Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду. Поглянь, твоє ім’я тавровано вже на Моїх руках, я думаю про Тебе без зупинки.
Iсая 49:13-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими! І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув... Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе! Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.
Iсая 49:13-16 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Зрадійте, небеса! Нехай розвеселиться земля, хай гори прорвуться радісними вигуками, бо Бог помилував Свій народ і потішив упокорених Свого народу! А Сіон сказала: Господь мене покинув, і Господь забув про мене! Хіба матір забуде свою дитину, щоб не помилувати те, що вийшло з її лона? Якщо ж і жінка це забуде, то Я тебе не забуду! — сказав Господь. Ось на Моїх руках Я накреслив твої стіни, і ти постійно переді Мною.
Iсая 49:13-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх. А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене! Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе. Глянь, я написав тебе на долонях у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене.