Якова 3:2-12
Якова 3:2-12 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.
Якова 3:2-12 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати. Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом. Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом. Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс. Язик — це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню. Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала. Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути. Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою. Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути. Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода? Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград — смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела.
Якова 3:2-12 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Бо всі ми багато спотикаємось. Хто не спотикається в слові, той досконала людина, яка може загнуздати й усе тіло. Ось ми вкладаємо вудила в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім їхнім тілом. Ось і кораблі, хоч які вони великі і якими сильними гоняться вітрами, керуються дуже маленьким стерном, куди тільки хоче стерновий. Так і язик: маленький член, а багато хвалиться. Он маленький вогонь скільки лісу підпалює! І язик — це вогонь, світ неправедності. Язик так розташований між нашими членами, що оскверняє все тіло, і запалює коло буття, і сам запалюється від геєни. Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських істот приборкується і приборкане людським єством. А язик ніхто з людей приборкати не може; він — нестримне зло, повний смертоносної отрути. Ним ми благословляємо Бога й Отця і ним проклинаємо людей, створених за подобою Божою. З тих самих уст виходить благословіння і прокляття. Так не повинно, брати мої, бути. Хіба тече з того ж самого отвору джерела солодка й гірка вода? Хіба може, брати мої, смоковниця родити маслини чи виноградна лоза — смокви? Так і ніяке джерело не може давати солону й солодку воду.
Якова 3:2-12 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Адже всі ми багато грішимо. Коли ж хто не грішить словом, — то досконалий чоловік, здатний приборкати й усе тіло. Ось і коням вкладаємо вуздечку в рот, щоб нам корилися, і керуємо всім їхнім тілом. Ось і кораблі, хоч які великі та гнані бурхливими вітрами, але керуються малим стерном, куди [лише] хоче стерновий. Так само і язик: хоч і малий орган, а дуже хвалиться. Ось який невеликий вогонь, а спалює такий великий ліс! І язик — це вогонь, світ неправди. Язик [так] поставлений між нашими органами, що опоганює все тіло і підпалює круг життя, а його самого запалює геєна. Адже всякий рід звірів і птахів, плазунів і риб приборкується, — вони освоєні людською природою. А язика ніхто з людей не може приборкати; він — зло невгамовне, повний смертоносної отрути. Ним благословляємо Господа й Отця і ним проклинаємо людей, які створені за Божою подобою. З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не годиться, брати мої, щоб так воно було! Хіба з одного джерела виходить солодка й гірка вода? Чи може, брати мої, смоківниця родити оливки, а виноградна лоза — смокви? І солончак не може давати солодкої води.
Якова 3:2-12 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло. Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо. Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче. Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить! І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни. Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою; язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної. Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому. Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути. Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке? Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.