Вiд Iвана 19:17-42

Поділитись

Вiд Iвана 19:17-42 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

І пішов Ісус, несучи Свій хрест, до місця, що звалося Лобним, арамійською мовою Голгофа. Там Його й розіп’яли, а разом з Ним іще двох по обидва боки, так що Ісус виявився посередині. Пилат звелів зробити напис на табличці й прибити її на хресті. Ісус Назаретянин. Цар Юдейський було там написано. Цей надпис був зроблений арамійською, грецькою та латинською мовами. Та багато юдеїв прочитало його, бо місце, де розіп’яли Ісуса, було недалеко від міста. Та головні юдейські священики сказали Пилатові: «Напиши не „Цар Юдейський”, а так: „Цей Чоловік сказав: Я — Цар Юдейський”». Пилат відповів їм: «Що я написав, те й написав». Розіп’явши Ісуса, воїни взяли Його одяг і розділили на чотири частини, щоб кожному дісталося. Вони взяли також туніку, але вона була без швів — цільна, зіткана зверху до низу. Тоді вони сказали один одному: «Не будемо її рвати, натомість кинемо жереб, кому вона дістанеться». І збулося сказане у Святому Писанні: «Вони розділили одяг Мій між собою і кинули жереб на Моє вбрання, кому воно дістанеться». Отже, воїни так і зробили. Біля хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маґдалина. Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син». І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього. Після цього Ісус, знаючи, що все вже звершено, і щоб виконати сказане у Святому Писанні, сказав: «Мене мучить спрага». Так здійснилося сказане у Святому Писанні. Там стояла посудина, повна оцту, і воїни, змочивши губку, настромили її на палицю і піднесли до Ісусових уст. Спробувавши трохи оцту, Ісус мовив: «Звершилося!» Тоді, схиливши голову, Він помер. То була п’ятниця. Щоб не залишати тіла на хрестах на суботу, бо та субота була особливо урочиста, вони попросили Пилата, щоб той наказав перебити розіп’ятим ноги і зняти їх. Тож прийшли воїни, поперебивали ноги спочатку одному, а потім другому з тих двох, котрі були розіп’яті разом з Ісусом. Підійшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер і не стали робити цього. Але один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода. Те засвідчив той, хто бачив це, і свідчення його істинне. Він знає, що каже правду, щоб ви повірили. І здійснилося те, щоб виконати сказане у Святому Писанні: «Жодна кістка Його не буде поламана». І ще сказано у Святому Писанні: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом». Згодом, Йосип із Ариматеї спитав у Пилата дозволу зняти Ісусове тіло з хреста. Він був учнем Ісуса, але тримав це в таємниці, бо боявся юдеїв. Отримавши дозвіл від Пилата, він пішов і зняв Ісусове тіло. З ним був і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі. Він приніс із собою пахощів: суміш мирра з алое, літрів зі сто. І взявши Ісусове тіло, вони загорнули Його в лляне полотно, змащене пахощами; так ховають за юдейським звичаєм. Поруч із місцем, де розіп’яли Ісуса, був сад, а в саду тому була нова могила, в якій нікого не було поховано. Оскільки була п’ятниця і юдеї готувалися до суботнього свята, та й гробниця була поруч, Ісуса там і поклали.

Вiд Iвана 19:17-42 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

І, несучи Свій хрест, Він вийшов на так зване місце Черепа, яке по-єврейськи називається Голгофа. Там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і з іншого боку, а посередині Ісуса. Пілат же написав і напис і прибив його на хресті; а написано було: Ісус Назаря´нин, Цар іудейський. Цей напис читав багато хто з іудеїв, бо місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста; а написано було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи. Іудейські ж первосвященники сказали Пілату: Не пиши: Цар іудейський, — а напиши, що Він казав: Я Цар іудейський. Пілат відповів: Що написав, те написав. Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли Його одяг і розділили на чотири частини, кожному воїну по частині, а також хітон. Хітон же був не зшитий, а весь тканий зверху донизу. Тож вони сказали один одному: Не роздираймо його, а киньмо про нього жереб, кому буде, — щоб збулося Писання, яке каже: Розділили Мій одяг між собою і про Моє вбрання кидали жереб. Так зробили воїни. Біля хреста Ісуса стояли Його мати, сестра Його матері Марія Клеопова і Марія Магдалина. Ісус, побачивши матір і поруч неї учня, якого любив, каже Своїй матері: Жінко, ось твій син. Потім каже учневі: Ось твоя мати. І з того часу цей учень узяв її до себе. Після цього Ісус, знаючи, що вже все звершилося, щоб виконалося Писання, каже: Пити! Тут стояла посудина, повна винного оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши на гісоп, піднесли до Його вуст. Коли ж Ісус прийняв оцет, то сказав: Звершилось! І, схиливши голову, віддав дух. А оскільки тоді був день приготування, то іудеї, щоб тіла не залишилися на хресті в суботу (бо та субота була великим днем), попросили Пілата, щоб їм перебили гомілки і зняли їх. Тож прийшли воїни і перебили гомілки першому й другому, розп’ятому з Ним. Та коли підійшли до Ісуса і побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок; а один з воїнів проколов Йому списом бік, і відразу витекла кров і вода. І той, що бачив це, засвідчив, і його свідчення істинне, і він знає, що каже правду, щоб ви увірували. Бо це сталось для того, щоб збулося Писання: Його кістка не буде поламана. А ще в іншому місці Писання каже: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи. Після цього Йосип з Аримафеї, учень Ісуса, але таємний через страх перед іудеями, попросив у Пілата зняти тіло Ісуса; і Пілат дозволив. Тож він прийшов і зняв тіло Ісуса. Прийшов також і Никодим, який раніше приходив до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни й алое, близько ста фунтів. Тож вони взяли тіло Ісуса і обгорнули його льняними пеленами з пахощами, як в іудеїв є звичай ховати. У тому місці, де Його розіп’яли, був сад, а в саду — нова гробниця, в якій ще нікого не клали. Там і поклали Ісуса через іудейський день приготування, бо гробниця була близько.

Вiд Iвана 19:17-42 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа. Там Його розп’яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині. А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський. І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп’ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський. Пилат відповів: Що я написав написав! Розп’явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили... Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе. Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну! Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа... Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп’ятим, і зняти. Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп’ятий з Ним був. Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали, та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода. І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. Бо це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть! І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи. Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове. Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто. Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв. На тім місці, де Він був розп’ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав. Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб.

Вiд Iвана 19:17-42 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, — єврейською мовою: Голгофа, де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса — посередині. Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин, Цар юдеїв! Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи. Та юдейські первосвященики говорили Пилатові: Не пиши: Цар юдеїв, але те, що Він Сам заявляв: Я — Цар юдеїв! Пилат відповів: Що я написав, — те написав! А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий. Тож міркували між собою: Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, — кому припаде. Це щоби збулося Писання, яке гласить: Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб. Воїни так і зробили. Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до [Своєї] матері: Жінко, ось твій син! Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе. Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну! Стояла повна посудина оцту. Воїни, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст. Спробувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося! І схиливши голову, віддав духа. Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. І знову ж, в іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи. Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, — але таємним, оскільки боявся юдеїв, — попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літрів. Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, — згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду — нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько.

Вiд Iвана 19:17-42 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота. Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посерединї ж Ісуса. Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський. Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи. Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський. Відказав Пилат: Що написав, написав. Тодї воїни, розпявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий. Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Подїлили одежу мою собі, і на моє платтє кидали жереб. То воїни се й зробили. Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина. Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій. Опісля рече ученику: От, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе. Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую. Стояла ж посудина повна оцту; вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст. Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа. Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали. Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому розпятому з Ним. До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг; а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода. І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували. Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена. І знов инше писаннє рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи. Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове. Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алоє фунтів із сотню. Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати. Був же на місцї, де розпято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому нїколи нїкого не положено. Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.