Йов 2:7-10
Йов 2:7-10 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Пішов сатана з очей Господніх. І наслав на Йова виразки пекучі, обсипавши ними чоловіка від ступенів до маківки. Узяв Йов черепок від розбитого горщика, щоб пошкребтись, коли сидів на попелищі. І сказала йому дружина: «Ти все ще чеснот своїх тримаєшся? Прокляни Бога та й помри». Та Йов на це їй відповів: «Ти говориш, як дурна жінка. Невже нам від Бога брати тільки добре, а лихе не приймати?» Незважаючи на все, що сталося, Йов не згрішив, слова ті мовивши.
Йов 2:7-10 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа... А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу... І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!... А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...
Йов 2:7-10 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Вийшовши від Господа, диявол уразив Йова страшними гнійними струпами — від голови аж до ніг. І той узяв черепок, щоб зшкрябувати гній, і сидів на гноїщі за містом. А коли пройшло багато часу, то його жінка промовила до нього: Доки терпітимеш, кажучи: Ось почекаю час ще недовго, очікуючи надію мого спасіння. Бо ось із землі знищено пам’ять про тебе, синів і дочок, болі й муки мого лона, які я надаремно боляче переносила. Ти ж сам сидиш у гної червів, ночуючи на дворі. А я мандрую і служу з місця на місце, і з дому до дому, очікуючи, коли зайде сонце, щоб я спочила від трудів і болів, які мене тепер охоплюють. Але скажи якесь слово на Господа і помирай! Він же, поглянувши на неї, сказав: Ти промовила, як одна з нерозумних жінок. Якщо ми прийняли добро з руки Господа, то хіба не перетерпимо зло? У всьому цьому, що з ним трапилося, Йов нічим не згрішив устами перед Богом.
Йов 2:7-10 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І пійшов Сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тїмя. І взяв він черепок, щоб ним скребтись, та й сїв на попелищі (далеко від господи). І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведностї? Занехай Бога й умри. Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре од Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми.