Йона 1:1-15
Йона 1:1-15 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Слово Господа було Йоні, синові Аміттая. Господь сказав: «Вставай! Іди до Ниневії, цього великого міста, і проповідуй проти нього, бо Мені відкрилися всі ті лихі вчинки, що коять її люди, та накажи їм припинити їхні лихі справи». Тож Йона встав, але вирушив у протилежний бік, намагаючись утекти до Таршиша, подалі від Господа. Він прийшов до Йоппи й знайшов корабель, що плив до Таршиша. Тож він сплатив за подорож, та зійшов на корабель, щоб плисти з ним до Таршиша, подалі від Господа. Але Господь наслав дужий вітер на море. Знялася страшенна буря на морі, і здавалося, що корабель ось-ось розіб’ється. Моряки перелякалися, й кожен молився своєму богу. Вони викинули вони весь вантаж, що був на кораблі, в море, щоб став корабель легшим. Тим часом Йона пішов у каюту, ліг там і глибоко заснув. Підійшов до нього капітан і сказав: «Що ж ти спиш? Вставай, молися своєму богу! Може, той бог зглянеться над нами, й ми не загинемо». Тоді моряки сказали одне одному: «Давайте кинемо жереб і довідаємося, хто спричинив це лихо». Вони кинули жереб, і жереб показав, що Йона був винним у цієї біді. Тож вони його спитали: «Скажи нам, будь ласка, чи через тебе усе це лихо трапиться? Чим ти займаєшся? Звідки ти? З якої країни? З якого народу?» Він відповів їм: «Я єврей і поклоняюся Господу Богу Небес, Тому, Хто створив море і сушу». Тоді моряки дуже злякалися й сказали йому: «Що ж ти наробив?» Бо люди знали, що він утікав від Господа, адже він сам сказав їм про те. Вони мовили: «Що нам з тобою робити, щоб море заспокоїлося для нас?» Бо ж море ставало дедалі більш буремним. Він відповів: «Киньте мене в море, тож воно заспокоїться для вас. Бо знаю я, що цей шалений шторм напав на вас через мене». Але замість цього, люди намагалися на веслах вести корабель до землі, та не змогли, бо море ставало дедалі буремнішим. Вони звернулися до Господа і сказали: «О Господи! Не дай нам загинути через вбивство невинної людини! Щоб ми не відповідали за смерть її! Будь милосердним до нас, бо ти, Господи, дієш за бажанням Своїм». Тож узяли вони й кинули Йону в море. І море вмить заспокоїлося.
Йона 1:1-15 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке: Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє. І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий. І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув. І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо. І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону. І сказали до нього: Об’яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу? І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл. І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об’явив. І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше. І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас. І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них. І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш! І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости.
Йона 1:1-15 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
До Йони, сина Аматія, було Господнє слово, яке промовляло: Устань, піди до великого міста Ніневії і проповідуй у ньому, оскільки до Мене донісся крик його зла. І встав Йона, щоб від Господнього обличчя втекти до Тарсіса, спустився до Йоппії та знайшов корабель, що прямував до Тарсіса, дав свою плату за подорож і піднявся на нього, аби від Господнього обличчя плисти з ними до Тарсіса. І Господь здійняв вітер на морі, і була велика буря на морі, тож корабель був у небезпеці розбитися. Моряки перелякалися, заголосили кожний до свого Бога і викидали в море вантаж, що на кораблі, щоб облегшитися, позбувшись його. А Йона зійшов усередину корабля, спав і хропів. І до нього прийшов головний моряк, і сказав йому: Чому ти хропиш? Устань, приклич твого Бога, щоби Бог спас нас, і ми не загинули! І сказав кожний до свого ближнього: Ходімо! Кинемо жереби і дізнаємося, через кого в нас є це зло. І кинули жереби, і жереб упав на Йону. І сказали йому: Сповісти нам, через що це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки прямуєш, з якої ти країни і з якого народу? А він сказав їм: Я — раб Господа, і я вшановую небесного Господа Бога, Який створив море і сушу. І перелякалися мужі великим страхом, і сказали йому: Що це ти вчинив? Тому що зрозуміли мужі, що він втікав від Господнього обличчя, оскільки він їм сповістив про це. І вони сказали йому: Що зробимо з тобою, і море вщухне для нас? Бо море продовжувало і ще більше підіймало хвилю. І сказав їм Йона: Візьміть мене і киньте мене в море, і море вщухне для вас. Тому що я пізнав, що через мене сталася ця велика буря проти вас. І мужі намагалися повернутися до землі, але не могли, бо море продовжувало і ще більше піднімалося на них. І вони закричали до Господа, гукаючи: Господи, хай зовсім не загинемо задля душі цього чоловіка, не дай на нас праведну кров, бо так, як Ти, Господи, забажав, так Ти і вчинив. І взяли Йону, і викинули його в море, і море спинилося від свого хвилювання.
Йона 1:1-15 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке: Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене. Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм. Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись. І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном. І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо. І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону. І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу? І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл. І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався. Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись. Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене. Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них. Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось. Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.