Вiд Луки 24:13-27
Вiд Луки 24:13-27 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах від Єрусалиму. По дорозі вони обговорювали все, що сталося. І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом. Але ж їм не дозволено було впізнати Христа. Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього. Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями». Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми. І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розп’яття на хресті. Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено, деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла. Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий. Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його». Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки! Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у славу Свою?» І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.
Вiд Луки 24:13-27 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
I ось двоє з них ішли в той же день у село під назвою Еммаус, що було за шістдесят стадій від Єрусалима, і розмовляли між собою про все те, що сталося. Коли ж вони розмовляли й міркували між собою, Сам Iсус наблизився й пішов разом з ними. Та їхні очі були стримані від того, щоб упізнати Його. Він же сказав їм: Про що це ви, йдучи, говорите між собою і чому ви похмурі? Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: Чи Ти єдиний захожий у Єрусалимі, який не знає, що сталося в ньому в ці дні? Він сказав їм: Що саме? Вони сказали Йому: Що було з Iсусом Назарянином, Який був пророком, сильним у ділі і слові перед Богом і всім народом; як наші первосвященники й начальники видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його. А ми-то надіялися, що Він той, хто викупить Iзраїль; але при всьому тому сьогодні вже третій день, відколи це сталося. Та ще й деякі жінки з наших здивували нас: побувавши на світанку біля гробниці і не знайшовши Його тіла, вони прийшли й сказали, що бачили з’явлення ангелів, які казали, що Він живий. Деякі з тих, що були з нами, пішли до гробниці і знайшли так, як і сказали жінки, але Його не бачили. Тоді Він сказав їм: О, нерозумні й повільні серцем, щоб вірити всьому, що говорили пророки! Хіба не так мав постраждати Христос і ввійти в Свою славу? I, почавши від Мойсея і від усіх Пророків, став пояснювати їм в усьому Писанні сказане про Себе.
Вiд Луки 24:13-27 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят. І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли... А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
Вiд Луки 24:13-27 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними, та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали. Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні? У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями? І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом; як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили! Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу? І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
Вiд Луки 24:13-27 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його. Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом, як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його. Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся; тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі, і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили. І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.