Вiд Луки 6:12-49
Вiд Луки 6:12-49 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Кількома днями пізніше, Ісус подався на гору помолитися. Цілу ніч Він провів у молитвах до Бога. Коли настав день, Він покликав Своїх учнів і обрав з-поміж них дванадцятьох і назвав апостолами Своїми. Це були Симон, якому Ісус дав ім’я Петро, його брат Андрій, Яків та Іоан, Пилип, Варфоломій, Матвій, Хома, Яків, син Алфія, Симон, якого також називали Зилот, Юда (син Якова), та Юда Іскаріот, котрий пізніше зрадив Ісуса. Ісус разом із апостолами зійшов з гори й зупинився в долині, де стояв великий натовп Його учнів і дуже багато людей з усієї Юдеї, з Єрусалиму, з узбережжя поблизу Тира і Сидона. Вони зійшлися, щоб послухати Його, а також щоб зцілитися від хвороб. І ті, хто страждав від нечистих духів, були зцілені. І всі в натовпі намагалися торкнутися Ісуса, бо з Нього йшла сила, яка зціляла всіх їх. Поглянувши на своїх послідовників, Ісус сказав: «Благословенні ви, бідні, бо Царство Боже належить вам. Благословенні ви, хто зараз голодні, бо будете насичені. Благословенні ви, хто зараз плаче, бо ви будете радіти і сміятися. Благословенні ви, коли вас ненавидять, ображають і відлучають, й визнають ваше ім’я злим за вашу вірність Синові Людському. Радійте того дня, веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на небесах! Бо від предків цих людей так само діставалося й пророкам. Та горе вам, багатим, бо свою втіху ви вже отримали. Горе вам, ситим тепер, бо вам доведеться спізнати голод. Горе вам, хто тепер радіє і сміється, бо бідування і сльози чекають на вас. Горе вам, про кого всі добре говорять, так їхні предки вихваляли лжепророків». «До вас Я звертаюся, до тих, хто слухає Мене: „Любіть ворогів своїх. Даруйте добро тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто проклинає вас. Моліться за тих, хто кривду вам чинить. Якщо хтось вдарить вас по одній щоці, підставте йому і другу. Якщо хтось знімає з вас плащ, хай візьме й сорочку. Коли хтось у вас просить, то дайте йому, а якщо хтось візьме те, що належить вам, не вимагайте повернути. Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. Бо якщо ви любите лише тих, хто любить вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх самих. І якщо ви чините добро тільки тим, хто добрий до вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники так роблять. І якщо ви даєте в борг тим, від кого сподіваєтесь одержати, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники дають у борг іншим грішникам, щоб їм згодом повернули те ж саме. Ні, любіть своїх ворогів і робіть добро їм, і в борг давайте, не розраховуючи на повернення. Отоді ви матимете велику винагороду і будете дітьми Всевишнього. Він милостивий до невдячних і злих людей. Будьте ж і ви милосердні, як Отець ваш милосердний”». «Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Не звинувачуйте, то й вас не звинуватять. Прощайте іншим, то й вам проститься. Давайте, то й вам воздасться мірою доброю, такою, що й не втримаєте ви усього. Бог буде з вами щедрим, якщо ви будете щедрими до інших». Ісус також розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий бути поводирем для іншого сліпого? Чи не впадуть обидва в яму? Учень — не важливіший за вчителя свого, але кожен, хто удосконалиться, буде як вчитель його. Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”, — коли маєте колоду у власному оці? Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока». «Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. Дерева розрізняють за плодами їхніми: бо не ростуть фіґи в будяках, а виноград на терновому кущі. Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце». «Чому ви звертаєтеся до Мене: „Господи, Ти — Господь наш”, — але не робите того, про що Я кажу? На кого схожа людина, яка приходить до Мене, слухає слова Мої й виконує їх? Вона схожа на чоловіка, який, зводячи будинок, вирив глибоко і заклав міцний фундамент на камені. І коли настала повінь, і води ринули на будівлю, то вони не змогли зрушити той дім, бо збудовано його як слід. Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, схожий на чоловіка, який звів будинок свій без фундаменту. Коли настала повінь й води хлинули на той дім, він миттю повалився і був геть зруйнований».
Вiд Луки 6:12-49 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
У ті дні Він пішов на гору помолитись і провів усю ніч у молитві до Бога. Коли ж настав день, Він покликав Своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами: Симона, якого й назвав Петром, і його брата Андрія, Якова та Iоана, Филипа і Варфоломія, Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом, Iуду Якового та Iуду Iскаріота, який і став зрадником. Спустившись із ними, Він став на рівнинному місці і з Ним велика кількість Його учнів і безліч народу з усієї Iудеї, Єрусалима і примор’я Тира й Сидона, який прийшов послухати Його і зцілитися від своїх хвороб, і також мучені нечистими духами; і вони зцілялися. I весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і всіх зціляла. I Він, піднявши Свої очі на Своїх учнів, сказав: Блаженні бідні, бо вашим є Царство Боже. Блаженні голодні тепер, бо ви будете насичені. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо ви будете сміятися. Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відділять вас, і зганьблять, і відкинуть як лихе ваше ім’я за Сина Людського. Радійте в той день і стрибайте від радості, бо ось велика ваша нагорода на небесах; бо так робили з пророками їхні отці. Натомість, горе вам, багатим, бо ви вже отримали свою втіху. Горе вам, ситим, бо ви будете голодними. Горе вам, що тепер смієтеся, бо ви будете сумувати й плакати. Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре, бо так робили з лжепророками їхні отці. А вам, що слухаєте, кажу: Любіть своїх ворогів, робіть добро тим, хто ненавидить вас, благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. Тому, хто б’є тебе по щоці, підставляй і іншу, і тому, хто забирає в тебе накидку, не перешкоджай забрати й сорочку. Кожному, хто просить у тебе, давай, і від того, хто забирає в тебе, не вимагай назад. I як хочете, щоб вам робили люди, так само й ви їм робіть. Якщо ви любите тих, хто любить вас, яка вам за це подяка? Бо й грішники люблять тих, хто любить їх. I якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, яка вам за це подяка? Бо й грішники роблять те саме. I якщо ви позичаєте тим, від кого сподіваєтесь отримати назад, яка вам за це подяка? Бо й грішники позичають грішникам, щоб отримати назад стільки ж. Натомість, любіть своїх ворогів, робіть добро й позичайте, нічого не чекаючи взамін, і буде великою ваша нагорода, і ви будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних і злих. Тож будьте милосердні, як милосердний ваш Отець. Не судіть, і не будете судимі; не засуджуйте, і не будете засуджені; прощайте, і будете прощені. Давайте, і буде вам дано — мірою доброю, утоптаною, утрушеною, переповненою дадуть у вашу полу; бо якою мірою міряєте, такою й вам буде відміряно. Розказав же їм і притчу: Хіба може сліпий водити сліпого? Чи не обидва впадуть у яму? Учень не вищий за свого вчителя, але, удосконалившись, кожен буде, як його вчитель. Чого дивишся на трісочку в оці свого брата, а колоди у власному оці не помічаєш? Або як можеш сказати своєму брату: Брате, дай я витягну трісочку, що в твоєму оці, — коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре, спочатку витягни колоду зі свого ока, а тоді будеш добре бачити, щоб витягнути трісочку, що в оці твого брата. Бо немає хорошого дерева, яке приносить гнилий плід, і гнилого дерева, яке приносить хороший плід; бо кожне дерево пізнається по своєму плоду; бо не збирають з терну смокви і не зрізають з колючого куща виноград. Добра людина з доброї скарбниці свого серця виносить добре, а зла людина зі злої скарбниці свого серця виносить зле, бо від повноти серця говорять її вуста. Чому ви звете Мене: Господи! Господи! — і не виконуєте того, що Я кажу? Кожен, хто приходить до Мене, і слухає Мої слова, і виконує їх, Я скажу вам, до кого подібний: він подібний до людини, що будує дім, яка глибоко прокопала й заклала підвалини на камені; а коли трапилась повінь і на цей дім хлинула річка, то не змогла похитнути його, бо його підвалини були закладені на камені. А хто послухав і не виконав, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без підвалин, на який хлинула річка, і він відразу впав, і руйнування того дому було великим.
Вiд Луки 6:12-49 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога. А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав: Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія, Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став. Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону, що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися. Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла. А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім’я ваше за Людського Сина. Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні! А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки. І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам. Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам. Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого! Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий. Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть. Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його! Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю? Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх: Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був! А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!
Вiд Луки 6:12-49 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Филипа й Вартоломія, Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником. Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона, які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися. І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх. А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже. Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся. Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського. Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки. Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху. Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати. Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки. Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас. Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки. Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся. Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само. А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять. І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять. Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих. Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний. Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам; давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам. І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель. Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка у твоєму оці, не помічаєш? [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка у твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід. Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду. Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста! Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу? Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний: він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований. А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна!
Вiд Луки 6:12-49 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу. А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав: Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея, Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота, Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником; і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх, і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся. І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх. І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь. Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого. Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх. Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу. Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете. Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх. Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших. Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся. І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм. І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять. І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять. І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих. Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден. І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено. Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам. Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть? Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його. Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш? І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого. Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий. Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду. Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його. На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.