Вiд Луки 8:40-56
Вiд Луки 8:40-56 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його. Саме тоді прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому, оскільки там помирала його єдина дочка, якій було дванадцять років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його. У натовпі була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів, та ніхто з них не зміг допомогти їй. Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася краю Його плаща. Тієї ж миті кровотеча припинилася. Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господи, натовп зусібіч напирає на Тебе і тисне». Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене». Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, затремтіла і впала долілиць перед Ісусом. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала. Ісус сказав їй: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром». Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» Та Ісус почув ці слова й мовив до Яїра: «Не бійся. Лиш вір, і вона одужає». Прийшовши до дому, Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини. Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а просто спить». Та люди почали насміхатися з Нього, знаючи, що вона таки померла. Тоді Ісус узяв її за руку й мовив: «Дівчинко, вставай!» Дух її повернувся в тіло, і вона тут же підвелася. Ісус звелів нагодувати дівча. Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом, але Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.
Вiд Луки 8:40-56 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли ж Iсус вернувся, народ радо прийняв Його, бо всі чекали Його. I ось прийшов чоловік на ім’я Яір (а він був начальником синагоги) і, впавши Iсусу в ноги, став благати Його увійти до нього в дім, тому що в нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він ішов, народ тіснив Його. I ось жінка, у якої дванадцять років була кровотеча, яка витратила на лікарів увесь прожиток і жодним не могла бути вилікувана, підійшла ззаду й доторкнулася до краю Його одягу — і відразу кровотеча в неї зупинилася. Iсус сказав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі заперечували, Петро й ті, що були з ним, сказали: Наставнику, Тебе оточує й тіснить народ, і Ти кажеш: Хто доторкнувся до Мене? Та Iсус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як з Мене вийшла сила. Жінка, побачивши, що не втаїлася, підійшла з тремтінням і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як відразу одужала. Він же сказав їй: Підбадьорся, дочко! Твоя віра уздоровила тебе. Iди з миром. Ще Він говорив, як приходить хтось від начальника синагоги і каже йому: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя. Та Iсус, почувши це, сказав йому у відповідь: Не бійся, тільки вір, і вона одужає. Увійшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти, крім Петра, Якова, Iоана та батька і матері дитини. Усі ж плакали й голосили за нею. Та Він сказав: Не плачте, вона не померла, а спить. I вони сміялися з Нього, знаючи, що вона померла. Він же, виславши всіх, узяв її за руку і вигукнув: Дівчино, устань! I її дух повернувся, і вона відразу встала; і Він наказав, щоб їй дали їсти. I її батьки були вражені, а Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.
Вiд Луки 8:40-56 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. Аж ось прийшов муж, Яір на ім’я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча! А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне. Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене... А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі! Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя! Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона. Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить! І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.
Вiд Луки 8:40-56 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього. І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його. А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча. А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?] Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою. Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі! Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя! А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде здорова! Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини. Усі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить! Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла. А Він, [вигнавши всіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань! І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти. Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.
Вiд Луки 8:40-56 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його. І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його. Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него; і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись, і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її. І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене? Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене. Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз. Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя. Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся. Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр. Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить. І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла. Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань. І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти. І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.