Вiд Марка 4:35-41 - Порівняти всі версії

Поділитись

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними. Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води. Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?» Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша. І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?» Але вони були страшенно налякані й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік. Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо? Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри? А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?

І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним. І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

У той же день, коли настав вечір, Він сказав їм: Перепливімо на той бік. І вони, залишивши народ, взяли Його з собою, як Він і був, у човні. З Ним були й інші човни. І піднялася велика буря: хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. А Він спав на кормі на подушці. Учні будять Його й кажуть Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? Він устав, заборонив вітру і сказав морю: Замовкни, стихни! І вітер ущух, і настала велика тиша. І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Як це у вас немає віри? І вони дуже сильно злякались і казали один одному: Хто ж це такий, що і вітер, і море слухаються Його?