Неемія 5:1-19
Неемія 5:1-19 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв. І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо! І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді! І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники. А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим... І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова! А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори. І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова... І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів? Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них! І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом. Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом. Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої. А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий. А також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею. А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п’ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас. А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі. Запам’ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!
Неемія 5:1-19 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Тоді прості люди та дружини їхні почали дуже скаржитися на братів своїх юдеїв. Дехто казав: «У нас великі родини, тож нам треба мати їжу, щоб вижити». Інші говорили: «Ми закладаємо наші поля, виноградники та наші оселі, щоб спромогтися на зерно в голодні часи». Ще інші нарікали: «Ми маємо сплачувати царські податки за наші поля й виноградники. Але ж ми однієї плоті з братами нашими, і у нас такі самі сини й дочки, та все ж ми маємо примушувати наших синів і дочок ставати рабами. Декого з наших дочок ми вже віддали в рабство, і нічого не можемо з цим удіяти, бо наші поля та виноградники тепер належать іншим». Я дуже розгнівався, як почув їхні скарги і слова. Я про те поміркував і звинуватив у тому знатних людей та старійшин. Я сказав їм: «Ви забираєте майно своїх ближніх у застави під позики, що даєте своїм же братам. Отож я скликав заради них велике зібрання». Тоді я сказав їм: «Ми як тільки можемо, повертаємо наших братів-юдеїв, яких було продано в рабство іншим народам, а ви самі продаєте братів своїх, щоб потім ми їх викуповували знову!» Вони мовчали, бо не мали чого на те відповісти. Тоді я сказав: «Те, що ви робите, недобре. Хіба не мусите ви жити, шануючи нашого Бога, щоб запобігти збиткування ворожих народів? Я теж, брати мої і слуги давали в позику гроші та зерно. Але давайте ж не обкладати відсотками ті наші позики. Сьогодні ж поверніть їм їхні поля, виноградники, оливкові насадження та будинки. А також прибутки, що ви мали з їхніх грошей, зерна, вина та оливи». На те вони відповіли: «Ми повернемо все й нічого більше не вимагатимемо від них. Ми зробимо так, як ти сказав». Отож я скликав священиків і змусив їх присягнутися, що зроблять саме так, як щойно сказали. Я також струсив порох зі свого одягу і сказав: «Так само хай Бог струсить кожного з його хати й позбавить майна, якщо хтось не дотримається слова Його». Тоді все зібрання сказало: «Амінь». І вони воздали хвалу Господу. Всі люди зробили так, як і обіцяли. А ще від того дня мене було призначено намісником землі юдейської на дванадцять років: від двадцятого року правління царя Артаксеркса по тридцять другий рік його ж правління. Я та мої близькі родичі не їли хліба правителів. Попередні правителі, які були до мене, обтяжували людей великим тягарем. Вони забирали в них їжу та вино, й до того ж сорок шекелів срібла. Навіть слуги вельмож нещадно гнобили народ. Я ж такого не робив, бо боявся Бога. Натомість я тяжко працював на відбудові муру, і землі ми не забирали. І всі мої слуги працювали разом. За моїм столом збиралося сто п’ятдесят юдеїв та вельмож разом з усіма, хто приходив до нас із навколишніх народів. Щодня за мій кошт готували одного бичка, шість вгодованих овець та домашню птицю. Щодесять днів виставлялися всілякі вина у великій кількості. І при тому всьому я не вимагав намісничого хліба, бо тяжко працювали люди. Пам’ятай заради добра, о мій Боже, яке я зробив для цих людей.
Неемія 5:1-19 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І було велике голосіння народу і їхніх жінок на їхніх братів, юдеїв. І були деякі, хто говорив: Ми численні нашими синами і нашими дочками! Тож візьмемо зерно, їстимемо і залишимося при житті! А є деякі, хто каже: Ми закладаємо наші поля, наші виноградники і наші доми. Тож візьмемо зерно і їстимемо! Деякі ж кажуть: Ми позичили гроші на податок царя — наші поля, наші виноградники і наші доми! Тепер же наше тіло, як тіло наших братів, наші сини, як їхні сини. І ось ми віддаємо наших синів і наших дочок у рабство, і деякі з наших дочок є рабинями, і немає сили в наших руках, а наші поля та наші виноградники — в знатних! Я сильно засмутився, коли почув їхнє голосіння і ці слова. І моє серце підказало мені, і я розпочав боротьбу зі знатними і володарями, і я сказав їм: Хіба може вимагати людина від свого брата те, що ви вимагаєте? І я призначив для них велике зібрання. І я їм сказав: Ми викупили наших братів-юдеїв, проданих народам за нашою доброю волею, а ви продаєте ваших братів, і будуть вам піддані? Вони ж замовкли і не знаходили слів. А я сказав: Не добра справа, яку ви робите! Не так маєте ходити в страху вашого Бога через погорду народів, наших ворогів! І я, і мої брати, і мої знайомі позичили їм гроші і зерно. Покиньмо ж ці вимагання! Поверніть їм сьогодні їхні поля, їхні виноградники, їхні оливкові сади і їхні доми. І за гроші винесіть їм зерно, вино і олію! І вони сказали: Віддамо і не вимагатимемо від них! Так зробимо, як ти кажеш! І я закликав священиків, і взяв з них клятву чинити згідно із цим словом. І я обтрусив свій одяг, і сказав: Так кожного чоловіка, який не виконає цього слова, Бог витрясе з його дому і від його праці, і буде так витрушений і випорожнений! І все зібрання сказало: Амінь! І хвалили Господа. І народ дотримався цього слова. З того часу, коли мені доручили бути їхнім володарем у землі Юди, від двадцятого року і аж до тридцять другого року Артасаста — дванадцять років, я і мої брати насильно забраного в них не їли. Ось це попередні насильства, якими перед моїм приходом гнобили їх, і забирали в них за хліб і за вино останні гроші, сорок дідрахм, і їхні покидьки панують над народом. Я ж не вчинив так через присутність Божого страху. Тож у ділі будівництва муру їх я не силував і поля не набув. А всі там були зібрані для праці. І за моїм столом було сто п’ятдесят чоловік — юдеїв і тих, хто приходив до нас від народів, які довкола нас. І на кожний день було одне теля, і мені готували шість добірних овець, козла і на десять днів для всіх багато вина. І при цьому я не вимагав хліба силою, бо було тяжке служіння на цьому народі. Згадай мене, Боже, на добро за все, що я зробив для цього народу.
Неемія 5:1-19 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Аж ось піднялось велике наріканнє в народї і в жінок його на братів своїх Юдеїв: Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько; і ми бажали б доставати хлїба й харчуватись, щоб жити. Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї. Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші; У нас такі ж тїла, як тїла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволї. Нема нїяких засобів в руках наших на викуп; і поля наші та виноградники наші у других. Як почув я їх нарікання і такі слова, то я розгнївався дуже. Серце моє збурилось, і я почав остро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву? І скликав я проти їх великі збори, Та й сказав їм: Ми викуповували братів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти. І сказав я: Не гаразд ви робите. Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших? Та й я, й брати мої, й служащі при менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей? Вернїть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм. І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх; зробимо так, як ти кажеш. І покликав я сьвященників, і звелїв їм заприсягтись, що й вони так зроблять. І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й з його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо! А ввесь збір промовив: амінь. І прославили Бога; і здїйснив народ слово се. Іще: від того часу, як менї приказано бути їх областним начальником у землї Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, за двайцять років я й брати мої не побирали прохарчування областних начальників; А переднїйші начальники краю, що були до мене, обтяжували народ, і брали з їх хлїб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день); навіть і слуги їх паношились над народом. Я же не робив так через страх Божий. При сьому я вів роботу коло сього муру; та й поля ми не закуповували, а всї слуги мої збірались туди на роботу. Юдеїв і старшин бувало по сто пятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас. А було наготовляно щодня: один віл, шість добірнїх овець, і птицї готувалось у мене, а за десять день виходила сила всякого вина. А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготїла на сьому народї. Спогадай, мій Боже, на добро менї про все, що я вчинив задля сього народу!