Неемія 6:1-19
Неемія 6:1-19 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв, то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло... І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас? І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само. І так само Санваллат п’ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист. А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами. Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом! І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!... Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки! І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав’їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе... Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду! І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його... Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене. Запам’ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене! І був закінчений мур двадцятого й п’ятого дня місяця елула, за п’ятдесят і два дні. І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога! Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них. Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина. І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.
Неемія 6:1-19 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Санваллату, Товії, Ґешему, Араву та іншим нашим ворогам повідомили про те, що я відбудував мур і що не залишилося в ньому ніяких проламів (хоча на той час я ще й не навісив ворота), Санваллат і Ґешем направили мені такого листа: «Приходь, зустрінемося в одному з поселень у долині Оно». Але вони щодо мене мали лихі наміри. Отож я вирядив посланців, щоб ті передали таке: «Я виконую дуже важливу роботу й не можу до тебе прийти. Навіщо припиняти роботу, поки я ходитиму зустрічатися з тобою?» Вони присилали мені листи такого змісту чотири рази, і щоразу я відповідав їм те саме. Потім уп’яте Санваллат направив до мене свого слугу. В руці той тримав розпечатаного листа. У ньому говорилося: «Народи знають, і Ґешем це підтверджує, що ти та юдеї надумали заколот і через це відбудували мур. За цими відомостями, ти маєш намір стати їхнім царем і вже призначив пророків, які мають проголосити тебе в Єрусалимі царем юдейським. Про це буде повідомлено царю. Отож приходь, зустрінемося». Я послав йому такого листа: «Нічого такого, про що ти говориш, не відбувається, бо все це твої вигадки. Бо всі вони хотіли залякати нас, міркуючи так: „Руки в них опустяться, і роботу не буде закінчено”. А зараз, о Боже, дай мені сили!» Якось зайшов я до оселі Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавела. Йому не дозволялося виходити з дому. Він сказав: «Давай зустрінемося в Божому храмі, у Святеє Святих, бо вони прийдуть убити тебе. Цієї ночі вони прийдуть убити тебе». Але я відповів: «Хіба личить такій людині, як я, тікати? Хто ж бо на моєму місці пішов би в храм і лишився в живих? Я не піду». Я розумів, що Бог не посилав його, що він пророкує проти мене, бо Санваллат і Товія підкупили його. Його найняли, щоб залякати мене, аби я зробив так, як він каже, і тим згрішив. Тоді б вони могли заплямувати моє ім’я. О Боже, покарай Товію і Санваллата за діла їхні, а також пророчицю Ноадію та інших пророків, які намагалися залякати мене. Відбудову було завершено на двадцять п’ятий день Елула, за п’ятдесят два дні. Коли всі наші вороги почули про це і всі народи навколо нас побачили це, то втратили будь-яку самовпевненість. Вони розуміли, що роботу цю здійснив наш Бог. Також у ті дні знатні люди Юдеї надсилали багато листів до Товії, а той посилав їм відповіді. Бо багато людей в Юдеї присягалися бути йому вірними, бо був він зятем Шеканії, сина Ари, а його син Єгоганан був одружений з дочкою Мешуллама, сина Верекії. Отож вони розповідали мені про його добрі діла, а мої слова передавали йому. І Товія ж надсилав мені листи, аби мене залякати.
Неемія 6:1-19 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І сталося, коли Санаваллат, Товія, аравієць Ґисам і решта з наших ворогів почули, що я збудував стіну, то не залишилось у них духу. До того часу в брамах я не встановив воріт. Тож Санаваллат і Ґисам послали до мене, кажучи: Давай зберемося разом в селах на рівнині Оно. А вони замислили вчинити мені зло. Та я відіслав до них послів, кажучи: Я роблю велику справу і не зможу прийти, щоб часом справа не зупинилася. Як тільки її закінчу, то прийду до вас. А вони присилали до мене подібне до цього слово, і я їм відсилав згідно із цим. І тоді Санаваллат послав до мене свого раба і відкритого листа в його руці. А в ньому було написано: Між народами поширилася чутка, що ти і юдеї задумуєте збунтуватися, через це ти і будуєш мур, і ти станеш у них царем. Тож для цього ти собі поставив пророків, аби ти сів у Єрусалимі за царя в Юди. Тепер же сповістять цареві про ці справи. Тож тепер давай порадимося про це! А я послав до нього, кажучи: Не сталося за цими словами, які ти говориш, бо від твого серця ти ними обманюєш! Адже всі нас залякують, кажучи: Ослабнуть їхні руки від цієї справи, і вона не буде зробленою! Тепер же я укріпив свої руки! Одного разу я прийшов у дім Семея, сина Далая, сина Меитавила, а він сидить замкнений. І він сказав: Давай зберемося в Божому домі, у середині нього, і замкнемо його двері, бо вночі мають прийти тебе вбити! А я відповів: Хіба чоловік, такий, як я, втікатиме? Або, хто такий чоловік, який увійде в дім і житиме? І я зрозумів, і ось Бог його не послав, бо це пророцтво — слово проти мене. Товія і Санаваллат найняли проти мене юрбу, щоб я злякався, учинив так і згрішив, щоб став я для них поганим іменем, аби вони докорили мене. Згадай, Боже, Товії і Санаваллатові згідно із цими його ділами, пророкові Ноадії та решті з пророків, які мене лякали! На двадцять п’ятий день місяця Елула — через п’ятдесят два дні, мур завершили. І сталося, коли всі наші вороги почули, то злякалися всі народи, які довкола нас, і напав сильний страх у їхніх очах, і пізнали, що від нашого Бога цю справу доведено до завершення. І в ті дні від багатьох знатних з Юди пішли листи до Товії, і від Товії прийшли до них, бо багато хто в племені Юди були під клятвою йому, адже він був зятем Сехенії, сина Ірая, а його син Йонатан взяв дочку Месулама, сина Варахія, за жінку. Тож вони промовляли до мене його слова, і мої слова доносили йому, а Товія надсилав листи, щоб мене налякати.
Неемія 6:1-19 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Як дійшла чутка до Санаваллата і Товії, й Араба Гешема та инших наших ворогів, що я відбудував мур та що не зісталось в ньому виломів, - одначе до того часу я ще не вставив дверей в ворота, - Тодї Санаваллат та Гешем прислали до мене сказати: Прийди, а зійдемось разом ув одному з сїл на рівнинї Оно. Вони ж задумували заподїяти менї лихо. Але я послав до їх посланцїв і звелїв сказати: Я маю роботу коло великого дїла; не можу зійти; робота застановилась би, коли б я покинув її і зійшов до вас. Чотири рази посилали вони до мене з такими ж запросинами, та я відповідав їм те саме. Тодї прислав Санаваллат до мене пятий раз свого слугу, а в його руцї був розгорнутий лист. У йому ж було написано: Ходить у народів поголоска, та й Гешем каже, що ти й Юдеї задумали відпасти, та тому й будуєш мур, і хочеш бути в їх царем, після тої ж чутки; І пророків ти настановив, щоб оповіщали про тебе в Ерусалимі і говорили: Є царь Юдейський! се дійде до царя. Так приходь, і порадимось вкупі. Але я послав до його сказати: Нїчого такого не було, про що ти говориш; се ти вигадав своїм розумом. Бо всї вони страхали нас, гадаючи: Опадуть їх руки перед сим дїлом, і робота спиниться; та я ще більше скріпив руки мої. І прийшов я в дім Шемаїї, сина Делаїї, сина Мегетавелового, й заперся він і сказав: Ходїм у дом Божий в середину храма, й замкнемо за собою двері храма, бо прийдуть вбити тебе, а прийдуть вбити тебе вночі. Але я відказав: Чи може ж тїкати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, ввійти в храм, щоб бути живим? Не піду. Я знав, що не Бог послав його, хоч він по пророцьки говорив до мене, але що то Товія та Санаваллат підкупили його. А підкупили його на те, щоб я злякався і зробив так, і согрішив, та щоб про мене пішла недобра слава, щоб вони могли мене гудити. Спомяни, мій Боже, Товію і Санаваллата по сих дїлах їх, та й пророчицю Ноадїю й инчих пророків, що хотїли настрахати мене! Мур був скінчений двайцять пятого дня місяця Елула, за пятьдесять два днї. Як почули про се всї вороги наші, й побачили се всї народи, що навкруги нас, тодї вони впали в очах своїх; вони спізнали, що се дїло від Бога нашого. Окрім того писало під той час багато старшин Юдейських листи, й посилали їх до Товії, а Товіїні листи приходили до їх. Бо багато було в Юдеї таких, що поклялись на побратимство з ним; він бо був зять Шеханїї, сина Арахового, а його син Йоханан взяв за себе дочку Мешуллама, сина Берехіїного. Навіть про добрість його говорили вони при менї, й мої слова переносились до його. Товія ж присилав листи, щоб лякати мене.