Неемія 7:1-73
Неемія 7:1-73 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося, як був збудований мур, то повставляв я двері, і були понаставлювані придверні, співаки та Левити. І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших. І сказав я до них: Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамикають двері, і так тримайте. І поставити варти з єрусалимських мешканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому! А місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані. І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, і заступників та народ, щоб переписати. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке: Оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого, ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу: синів Пар’ошових дві тисячі сто й сімдесят і два, синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два, синів Арахових шість сотень п’ятдесят і два, синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять, синів Еламових тисяча двісті п’ятдесят і чотири, синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п’ять, синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят, синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім, синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім, синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два, синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім, синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім, синів Адінових шість сотень п’ятдесят і п’ять, синів Атерових, з синів Хізкійїних дев’ятдесят і вісім, синів Хашумових три сотні двадцять і вісім, синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири, синів Харіфових сто дванадцять, синів Ґів’онових дев’ятдесят і п’ять, людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім, людей з Анототу сто двадцять і вісім, людей з Бет-Азмавету сорок і два, людей з Кір’ят-Єаріму, Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три, людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один, людей з Міхмасу сто двадцять і два, людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три, людей з Нево Другого п’ятдесят і два, виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п’ятдесят і чотири, виходьків з Харіму три сотні й двадцять, виходьків з Єрихону три сотні сорок і п’ять, виходьків з Лоду, Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один, виходьків з Сенаї три тисячі дев’ять сотень і тридцять. Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому дев’ять сотень сімдесят і три, синів Іммерових тисяча п’ятдесят і два, синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім, синів Харімових тисяча сімнадцять. Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів сімдесят і чотири. Співаків: синів Асафових сто сорок і вісім. Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих сто тридцять і вісім. Храмових підданців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові, сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові, сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві, сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові, сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині, сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові, сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові, сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові, сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині, сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові, сини Неціяхові, сини Хатіфині. Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині, сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові, сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев’ятдесят і два. А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень сорок і два. А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім’ям. Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені зо священства, а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму. Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят, окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п’ять. Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п’ять, верблюдів чотири сотні тридцять і п’ять, ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять. А частина голів батьківських родів дали на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу дарейків, кропильниць п’ятдесят, священичих шат п’ятсот і тридцять. А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі й двісті мін. А що дала решта народу: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі мін, а священичих шат шістдесят і сім. І осілися священики, і Левити, і придверні, і співаки, і дехто з народу, і храмові підданці, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.
Неемія 7:1-73 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли мур було відбудовано і я встановив брами, то було призначено охоронців брам, співців та левитів. Потім я призначив керувати Єрусалимом свого брата Хананії і наглядачем за укріпленнями Хананію, бо був той чоловік дуже правдивий і Бога боявся, як ніхто інший. Я сказав їм: «Не відчиняйте брам Єрусалима, аж доки сонце гаряче. Поки вартові стоять на сторожі, брами мають бути зачинені на засуви. Призначте варту з місцевих жителів, поставте їх на сторожі: одних на постах охорони, інших — навпроти їхніх осель». Місто було велике й просторе, люду в ньому було небагато, та й відбудованих будинків на було. Отож поклав Бог мені на серце зробити таке: зібрати вельмож і посадових осіб, а разом з ними й простий люд і зробити перепис населення за родами. Я знайшов книгу перепису тих, хто повернувся в перших лавах з полону. Там було записано таке: Ось перелік родин у провінціях, які повернулися з полону, куди їх забрав Навуходоносор, цар вавилонський. Вони повернулися до Єрусалима та Юдеї, кожен у своє рідне місто. Вони прийшли з Зерувавелом, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нагамані, Мордекаєм, Вілшаном, Місперетом, Віґваєм, Негумом та Бааною. Ось кількість людей Ізраїлю: нащадків Пароша — дві тисячі сто сімдесят два; нащадків Шефатії — триста сімдесят два; нащадків Ари — шістсот п’ятдесят два; нащадків Пагата моавського, а саме нащадків Ісуса та Йоава — дві тисячі вісімсот вісімнадцять; нащадків Елама — одна тисяча двісті п’ятдесят чотири; нащадків Затту — вісімсот сорок п’ять; нащадків Заккаї — сімсот шістдесят; нащадків Віннуї — шістсот сорок вісім; нащадків Веваї — шістсот двадцять вісім; нащадків Азґада — дві тисячі триста двадцять два; нащадків Адонікама — шістсот шістдесят сім; нащадків Віґваї — дві тисячі шістдесят сім; нащадків Адіна — шістсот п’ятдесят п’ять; нащадків Атера, тобто Езекії — дев’яносто вісім; нащадків Гашума — триста двадцять вісім; нащадків Везаї — триста двадцять чотири; нащадків Гаріфа — сто дванадцять; нащадків Ґівеона — дев’яносто п’ять; мешканців Віфлеєма та Нетофи — сто вісімдесят вісім; мешканців Анатота — сто двадцять вісім; мешканців Бет-Азмавета — сорок два; мешканців Киріат-Єарима, Кефіри та Беерота — сімсот сорок три; мешканців Рами та Ґеви — шістсот двадцять один; мешканців Мікмаша — сто двадцять два; мешканців Бетела та Аї — сто двадцять три; мешканців іншого міста під назвою Нево — п’ятдесят два; мешканців іншого міста під назвою Елам — одна тисяча двісті п’ятдесят чотири; мешканців Гарима — триста двадцять; мешканців Єрихона — триста сорок п’ять; мешканців Лода, Гадида і Оно — сімсот двадцять один; мешканців Сенаї — три тисячі дев’ятсот тридцять. Священики: нащадків Єдаї, тобто з родини Ісуса — дев’ятсот сімдесят три; нащадків Іммера — одна тисяча п’ятдесят два; нащадків Пашхура — одна тисяча двісті сорок сім; нащадків Гарима — одна тисяча сімнадцять. Левити: нащадків Ісуса, а саме Кадміела з родини Годеви — сімдесят чотири. Співаки: нащадків Асафа — сто сорок вісім. Охоронці брам: нащадків Шаллума, Атера, Талмона, Аккува, Гатіта й Шоваї — сто тридцять вісім. Служителі храму: нащадків Зіги, Газуфа, Тавваота; Кероса, Сіа, Падона; Левани, Хаґаби, Шалмая; Ганана, Ґіддела, Ґагара; Реаї, Рецина, Некоди; Ґаззама, Уззи, Пасеї; Весаї, Меуніма, Нефуссіма; Ваквука, Гакуфа, Гаргура; Вазлута, Мегіди, Гарші; Варкоса, Сісери, Теми; Незії та Гатіфи. Нащадки слуг Соломонових: нащадків Сотаї, Соферета, Періди; Яала, Даркона, Ґіддела; Шефатії, Гаттила, Покерет Хацеваїма та Амона. Всього служителів храму та нащадків Соломонових слуг — триста дев’яносто два. Ці родини прийшли до Єрусалима з міст Тель-Мели, Тель-Гарші, Керува, Аддона та Іммера, але вони не могли довести, що їхні родини належать до Ізраїлю: то були нащадки Делаї, Товії та Некоди — шістсот сорок два чоловіки. Серед священиків були нащадки: сини Ховаї, Гаккоза та Барциллая. (Чоловік, який одружився з дочкою Барциллая з Ґілеада, вважався членом цієї родини). Вони розшукували свій родовід в літописах, але не знайшли їх. Отож вони були виключені зі священицтва. Правитель сказав їм, що вони не можуть їсти святої їжі, доки не з’явиться священик, який випробує їх за допомогою уриму й туммиму. Усього людей було сорок дві тисячі триста шістдесят, крім рабів, чоловіків та жінок, яких було сім тисяч триста тридцять сім, в тому числі співці — чоловіки й жінки, яких налічувалося двісті сорок п’ять. Було у них чотириста тридцять п’ять верблюдів та шість тисяч сімсот двадцять віслюків. Дехто з вождів колін дали кошти на будівництво: намісник дав до скарбниці понад тисячу драхм золота, п’ятдесят кропильниць та п’ятсот тридцять пар одягу для священиків. Дехто з голів колін дали до скарбниці для відбудови тисячу драхм золота, дві тисячі двісті мин срібла. Деякі голови родин дали близько двадцяти тисяч драхм золота та дві тисячі двісті мин срібла. Усього люди дали близько двадцяти тисяч драхм золота, дві тисячі двісті мин срібла шістдесят сім шат для священиків. Священики, левити, охоронці брам, співці та деякі інші люди, служники храму і весь Ізраїль оселилися в своїх містах. Коли настав сьомий місяць, люди Ізраїлю оселилися в своїх містах.
Неемія 7:1-73 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І сталося, коли був збудований мур, то я встановив ворота, і порахували придверників, співаків і левітів. І я дав вказівку Ананії, моєму братові, й Ананії, володареві палацу в Єрусалимі, бо він, більше від багатьох був вартим довіри чоловіком, оскільки боявся Бога, і я їм сказав: Не відкриватимуться брами Єрусалима, аж доки не зійде сонце, і ще коли вони пильнують, ворота нехай будуть замкнені та зачинені на засув. І я поставив передовий пост з тих, хто живе в Єрусалимі, кожного на свій сторожовий пост — кожного напроти свого дому. Місто просторе та велике, а в ньому — мало народу, і не було збудованих домів. Тож Бог вклав у моє серце, і я зібрав вельмож, володарів і народ на зібрання. І я знайшов книгу зборів тих, які прибули першими, і знайшов записане в ній: Ось це — сини країни, які прийшли з полону переселення, яких відселив Навуходоносор, вавилонський цар, і які повернулися в Єрусалим і до Юди, — кожний до свого міста, — із Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Даемієм, Реелмою, Наеманом, Мардохеєм, Валсаном, Маасфаратом, Ездрою, Ваґуяєм, Наумом, Вааном, Масфаром. Мужі народу Ізраїля: синів Фороса — дві тисячі сто сімдесят два. Синів Сафатія — триста сімдесят два. Синів Іра — шістсот п’ятдесят два. Синів Фаатмоава із синами Ісуса та Йоава — дві тисячі вісімсот вісімнадцять. Синів Елама — тисяча двісті п’ятдесят чотири. Синів Заттуя — вісімсот сорок п’ять. Синів Закхуя — сімсот шістдесят. Синів Вануя — шістсот сорок вісім. Синів Вивея — шістсот двадцять вісім. Синів Асґада — дві тисячі триста двадцять два. Синів Адонікама — шістсот шістдесят сім. Синів Ваґуя — дві тисячі шістдесят сім. Синів Ідіна — шістсот п’ятдесят чотири. Синів Атира, сина Езекії, — дев’яносто вісім. Синів Ісамія — триста двадцять вісім. Синів Васія — триста двадцять чотири. Синів Аріфа — сто дванадцять. Синів Асена — двісті двадцять три. Синів Ґаваона — дев’яносто п’ять. Синів Вифлеєма — сто двадцять три. Синів Нетофа — п’ятдесят шість. Синів Анатота — сто двадцять вісім. Мужів Вита — сорок два. Мужів Каріятіяріма, Кафіра і Вирота — сімсот сорок три. Мужів Арами і Ґаваа — шістсот двадцять один. Мужів Махемаса — сто двадцять два. Мужів Ветиля і Ая — сто двадцять три. Мужів Навіяра — п’ятдесят два. Синів Маґевоса — сто п’ятдесят шість. Мужів Іламаара — тисяча двісті п’ятдесят чотири. Синів Ірама — триста двадцять. Синів Єрихона — триста сорок п’ять. Синів Лода, Адіда і Оно — сімсот двадцять один. Синів Санана — три тисячі дев’ятсот тридцять. Священики: сини Йодая в домі Ісуса — дев’ятсот сімдесят три. Синів Еммира — тисяча п’ятдесят два. Синів Фасеура — тисяча двісті сорок сім. Синів Ірама — тисяча сімнадцять. Левіти: сини Ісуса, сина Кадміїла із синами Удуя — сімдесят чотири. Співаки: сини Асафа — сто сорок вісім. Придверники: сини Селлумма, сини Атира, сини Телмона, сини Акува, сини Атіта, сини Савія — сто тридцять вісім. Служителі храму: сини Сіая, сини Асіфа, сини Тавваота, сини Кіраса, сини Сіая сини Фадона, сини Лавана, сини Анґава, сини Акуда, сини Ути, сини Китара, сини Аґава, сини Селмея, сини Анана, сини Садила, сини Ґаара, сини Раая, сини Расона, сини Некода, сини Ґизама, сини Озія, сини Фесия, сини Висія, сини Меінома, сини Нефосасіма, сини Ваквука, сини Ахіфа, сини Арура, сини Васалота, сини Меіда, сини Адасана, сини Варкуса, сини Сісарата, сини Тима, сини Нісія, сини Атіфа. Сини рабів Соломона: сини Сутея, сини Сафарата, сини Феріда, сини Єали, сини Доркона, сини Ґаддила, сини Сафатія, сини Еттила, сини Фахарата, сини Саваїма, сини Іміма. Усіх служителів храму і синів рабів Соломона — триста дев’яносто два. Вони прибули з Телмелеха, Телариса, Харува, Ірона, Єммира, та вони не змогли назвати своїх родин по батьківській лінії, і чи їхні нащадки є з Ізраїля: синів Далая, синів Вуа, синів Товія, синів Некода — шістсот сорок два. І зі священиків: сини Евія, сини Аккоса, сини Верзеллія, бо взяли жінок з дочок Верзеллія, ґалаадця, і їх назвали їхнім іменем. Вони шукали запису своєї приналежності, та не знайшли. І вони були відмежовані від священства, і Атерсата сказав їм, щоб не їли зі святого святих, доки не постане священик з просвітленням. І всі зібрані були як один — сорок дві тисячі триста шістдесят, крім їхніх рабів та їхніх рабинь, яких було сім тисяч триста тридцять сім. Співаків і співачок було двісті сорок п’ять. Коней — сімсот тридцять шість, мулів — двісті сорок п’ять, верблюдів — чотириста тридцять п’ять, ослів — шість тисяч сімсот двадцять. Від частини голів родинних ліній дали на справу, — Атерсатові до скарбниці дали тисячу золотих драхм, п’ятдесят чаш і тридцять священицьких риз. А дехто з голів родинних ліній дали до скарбниці на справу двадцять тисяч золотих драхм і дві тисячі двісті мін срібла, а ті, які залишилися з народу, дали двадцять тисяч золотих драхм і дві тисячі двісті мін срібла та шістдесят сім священицьких риз. Священики, левіти, придверники, співаки і ті, які з народу, служителі храму і весь Ізраїль осіли у своїх містах. Тож настав сьомий місяць, а сини Ізраїля — у своїх містах.
Неемія 7:1-73 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Коли мур був уже готовий, і я повставляв двері, та коли були понаставляні на свою службу воротарі, і сьпівцї, й левіти, Тодї звелїв я мойму братові Хананї і начальникові Ерусалимської твердинї Хананїєві, (бо він був більше за багатьох инчих чоловік вірний і богобоязливий), І сказав я їм: Нехай не відчиняють воріт Ерусалимських, покіль не загріє сонце, й доки ще стоять (при роботї), нехай замикають і засовують двері. І поставив я сторожами осадників Ерусалимських, кожного на свою сторожу і кожного проти свого дому. Але місто було просторне й велике, а народа в йому було небагато, й доми не були побудовані. І поклав менї Бог мій на серце зібрати старшин та значнїйших, і народ, щоб їх перелїчити. І знайшов я родопись тих, що прийшли переднїйше, а в їй написано: Оце сини країни, що пійшли з бранцїв, переселених Навуходонозором, царем Вавилонським, і вернулись в Ерусалим та в Юдею, кожний в своє місто, - Ті, що пійшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманїєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисферетом, Бігваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народа Ізрайлевого: Синів Парошових дві тисячі сто сїмдесять два. Синів Сафатіїних триста сїмдесять два. Синів Арахових шістьсот пятьдесять два. Синів Пахат-Моабових, із синів Ісусових і Йоабових, дві тисячі вісїмсот вісїмнайцять. Синів Еламових тисяча двістї пятьдесять чотири. Синів Затту вісїмсот сорок пять. Синів Закхайових сїмсот шістьдесять. Синів Биннуйових шістьсот сорок вісїм. Синів Бевайових шістьсот двайцять вісїм. Синів Азгадових дві тисячі триста двайцять два. Синів Адоникамових шістьсот шістьдесять сїм. Синів Бігвайових дві тисячі шістьсот сїм. Синів Адинових шістьсот пятьдесять пять. Синів Атерових із дому Езекії девятьдесять вісїм. Синів Хашумових триста двайцять вісїм. Синів Вецайових триста двайцять чотири. Синів Харифових сто дванайцять. Тих, що родом з Габаону, девятьдесять пять. Осадників Бетлеєма й Нетофи сто вісїмдесять вісїм. Осадників Анатота сто двайцять вісїм. Осадників Бет-Азмавета сорок два. Осадників Каріятярима, Кефіри і Беерота сїмсот сорок три. Осадників Рами і Геви шістьсот двайцять один. Осадників Михмаса сто двайцять два. Осадників Бетеля й Гая сто двайцять три. Осадників другого Нево пятьдесять два. Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири. Синів Харимових триста двайцять. Тих, що родом із Ерихону, триста сорок пять. Тих, що родом із Лода, Хадида й Оно, сїмсот двайцять один. Тих, що родом із Сенаї, три тисячі девятьсот трийцять. Сьвященників, синів Едаїї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три. Синів Іммерових тисяча пятьдесять два. Синів Пашхурових тисяча двістї сорок сїм. Синів Харимових тисяча сїмнайцять. Левітів: синів Ісусових, із дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сїмдесять чотири. Сьпівцїв: синів Асафових сто сорок вісїм. Воротарі: сини Шаллумові, сини Атерові, сини Талмонові, сини Аккувові, сини Хатитині, сини Шовайові - сто трийцять вісїм. Нетинеї: сини Зіхині, сина Хасуфині, сини Таббаотові, Сини Киросові, сини Сіїні, сини Фадонові, Сини Леванині, сини Хагавині, сини Салмайові, Сини Хананові, сини Гідделові, сини Гахарові, Сини Реаїїні, сини Резинові, сини Некодині, Сини Газзамові, сини Уззині, сини Пасеахові, Сини Весайові, сини Меунимові, сини Нефишсимові, Сини Ваквукові, сини Хакуфині, сини Хархурові, Сини Вазлитові, сини Мехидині, сини Харшині, Сини Варкосові, сини Сисарині, сини Тамахові, Сини Незіяхові, сини Хатифині, Сини слуг Соломонових: сини Сотайові, сини Соферетові, сини Феридині, Сини Яалині, сини Дарконові, сини Гідделові, Сини Сафатіїні, сини Хаттилові, сини Похерет-Газеваїмові, сини Амонові. Усїх нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два. А ось ті, що вийшли з Телмелаха, Телхарші, Херув-Аддона та Іммера, але вони не могли вказати на дім батьків своїх і на племя своє, чи вони від Ізраїля. Сини Делаїїні, сини Товіїні, сини Некодині - шістьсот сорок два. А з сьвященників: сини Ховаїїні, сини Гаккозові, сини Берзеллїйові, що взяв жінку з дочок Берзеллїя Галаадїя, і став зватись їх іменням. Вони шукали своєї родописї, та не знайшлась, і через те вилучено їх від сьвященства. І Тиршата* сказав їм, щоб вони не їли великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом. Усієї громади вкупі було сорок дві тисячі триста шістьдесять чоловіка, Окрім невольників їх та невольниць їх; а сих було сїм тисяч триста трийцять сїм; між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї сорок пять, Коней було в їх сїмсот трийцять шість, мулів в їх - двістї сорок пять, Верблюдів чотиріста трийцять пять, ослів шість тисяч сїмсот двайцять. Декотрі старшини в поколїннях причинились до роботи: Тиршата дав у скарбницю золотом тисячу драхм, пятьдесять чаш, і пятьсот трийцять риз сьвященницьких. Тай инші старшини в поколїннях зложили в скарбівню на роботи двайцять тисяч драхм золота й дві тисячі двістї мін срібла. А прочі з народу дали двайцять тисяч драхм золота та дві тисячі мін срібла й шістьдесять сїм риз сьвященницьких. І стали жити сьвященники й левіти; воротарі й сьпівцї, народ і нетинеї, й ввесь Ізраїль по містах своїх.