Приповiстi 12:1-14
Приповiстi 12:1-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Хто любить знання, той визнає навчання, а хто ненавидить напучування, той дурний. Господь благословляє доброго, підступного Він зневажає. Нікому зло не дасть безпеки, але засади праведних не похитнуться. Добра дружина — корона для чоловіка, а безсоромна — то ракова пухлина у кістках. Наміри праведника чисті, безбожників поради — то брехня. Слова нечестивих — то прагнення крові, а праведних уста людей рятують. Поскидай кривдників, і їх уже немає, стоятиме оселя праведника твердо. Людині воздається за її праведні думки, а кручені думки всі зневажають. Краще бути ніким і мати слугу, ніж видавати себе за вельможу й не мати хліба. Праведний дбає і про худобу, а «співчуття» нечестивця — то жорстокість. Хто обробляє землю, той має харчі, хто за примарами женеться, розуму не має. На здобич злодіїв безбожник зазіхає, корінь праведника — непорушний. Негідник ловиться на власні теревені, а праведний таку халепу оминає. Що з уст злетить, те принесе плоди; і витвір рук — твоя винагорода.
Приповiстi 12:1-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний. Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь. Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається. Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях. Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана. Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх. Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти. Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду. Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений. Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке. Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму. Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди. Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде. Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.
Приповiстi 12:1-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Хто любить повчання, той любить знання, а хто ненавидить картання, — той нерозумний. Кращий той, хто знайшов милість у Господа, а про беззаконного чоловіка й не згадуватимуть. Не встоїть чоловік на беззаконні, а коріння праведних непохитне. Самовіддана жінка — вінець для свого чоловіка, а та, яка чинить зло, губить свого чоловіка, наче хробак у дереві. Роздуми праведних — правда, а безбожними керує обман. Слова безбожних — лукаві, а уста праведних врятують їх. Якщо повалити безбожних, вони зникають, а доми праведних залишаються. Люди вихваляють уста розумних, а над недоумкуватим кепкують. Кращий — простий чоловік, який працює на себе, ніж той, хто оточив себе славою, але потребує хліба. Праведний виявляє співчуття і до життя своєї худоби, а серце безбожного — немилосердне. Хто обробляє своє поле, матиме вдосталь хліба, а хто ганяється за марним, — розуму не має. Хто має задоволення в проведенні часу за вином, той залишить у своїх власних володіннях недобру славу. Бажання безбожника злі, а коріння праведних — міцні. Через гріх своїх уст грішник потрапляє в пастки, а праведний їх уникає. У кого доброзичливий погляд — той буде помилуваний, а хто має зустрічі біля брам, засмучуватиме душі. Від плодів своїх уст душа людини наповниться добром, — їй дадуть нагороду її вуст.
Приповiстi 12:1-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Хто любить науку, той любить знаннє, хто ж гнївен за докір, той безрозумен. Добрящий знайде в Господа ласку, а чоловіка підступного він осудить. Не скріпить себе чоловік безбожеством, а корінь праведних не схитнеться. Жена честивая - вінець чоловікові, ледача ж - мов та гниль у костях його. Думки у праведних - про те, що правда, а задуми безбожних - зрада. Безбожних слова - укладаннє засїдок, щоб кров пролити, уста ж праведних - щоб рятувати їх. Доторкнись, нещастє безбожних - а вже й нема їх, а дім праведних стоїть. О скілько розумний чоловік, хвалять його, а переворотний серцем буде в погордї. Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба. Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке. Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має. Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо. Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди. Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.