Приповiстi 16:17-33
Приповiстi 16:17-33 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Праведні уникають нещасть на своєму шляху; хто намагається не заплямувати себе, боронить своє життя. Бундючність веде до погибелі, пиха є причиною падіння. Краще бути сумирним із бідним, ніж ділити здобич з пихатим. Хто сприймає науку, збагне, що є добро; благословенний той, хто вірує у Господа. Людину з мудрим серцем розумною назвуть, розмова милостива щедро вродить. Здоровий глузд — джерело життя для мудрих, невігластво породжує лиш дурість. Розумний стежить за тим, що злітає з його уст; що з його уст злетить, примножує знання. Ласкаві слова, ніби щільники з медом, солодкі для душі, приємні для тіла. Людині видається шлях прямим, насправді ж він веде до смерті. Людина трудиться, бо до того її змушує голод. Негідник замишляє лихо, і з уст його вогонь злітає. Крутій плодить сварки, а наклепник розводить найближчих друзів. Кривдник ошукує друга і зводить його на слизьке. Хто очі відводить, той сіті обману плете, хто міцно стуляє уста, той накоїв лиха. Сивина — вінець слави, вона знаменує праведний шлях. Краще бути терплячим, ніж сильним, краще тримати себе в руках, аніж взяти в облогу місто. Жеребок кидають у пелену, а рішення повністю залежить від Господа.
Приповiстi 16:17-33 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює. Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними. Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний. Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки. Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота. Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання. Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості. Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її. Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів. Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло. Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности. Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста. За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.
Приповiстi 16:17-33 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Дороги життя оминають зло, і шляхи праведності продовжують життя. Хто приймає повчання, той перебуватиме в добрі; хто дотримується застережень, осягне мудрість. Хто слідкує за своїми дорогами, той і душу свою береже. Хто любить своє життя, той стримуватиме свої вуста. Гордість передує погибелі, а падінню — безумність. Кращий сумирний, який у приниженні, ніж той, хто ділить здобич із гордими. Хто розумно провадить діла, той знаходить добро, а хто покладається на Бога, той блаженний. Мудрих і розсудливих називають поганими, а радше слухають солодких у слові. Розум для тих, хто його придбав, є джерелом життя, а настанови нерозумних — зло. Серце мудрого думає про те, що виходить з його уст; його уста зодягнуться в розважливість. Приємні слова — як вощина з медом, її солодкий смак — оздоровлення для душі. Є дороги, які видаються людині правильними, однак їхній кінець дивиться на дно аду. Людина важко на себе працює і проганяє свою погибель, однак крутій носить погибель на своїх устах. Безглузда людина риється в злі й на своїх губах, наче скарб, збирає вогонь. Лукава людина поширює зло і смолоскип обману запалює лиходійствами, і сіє розділення серед друзів. Беззаконна людина спокушає друзів і веде їх на недобрі дороги. Хто втупив свої очі, той задумує підступне, окреслює своїми устами всяке зло; такий — піч злоби. Сивина — це вінець честі; її знаходять на шляхах правди. Терпелива людина краща за сильну, а хто панує над гнівом, кращий від того, хто здобуває місто. Безбожним за пазуху падає всяке зло, а все праведне походить від Господа.
Приповiстi 16:17-33 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій. Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце. Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати. Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має. Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї. Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі. Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає. Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей. Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї. Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того. Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий. Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить. Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу; Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство. Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї. Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати. У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.