Зустрічаючись зі страхом біля стіни

Життя наповнене відволікаючими факторами, які заважають нашому духовному розвитку. Для багатьох із нас страх є одним із них. Як це трапляється з бігунами, які стикаються з «марафонською стіною», ми дозволяємо страху зупинити себе. Ми втрачаємо контроль і відчуваємо тривогу. Страх може нас паралізувати, коли ми відчуваємо небезпеку, реальну чи уявну.

Як ми долаємо страх? Якою є духовна витривалість, яка перемагає страх?

У Євангелії від Марка 4 ми бачимо, як учні Ісуса відчувають непереборний страх. Коли вони перетинають Галілейське море, раптом навколо їхнього маленького човна здіймається жахливий шторм. Будучи рибалками, учні звикли до подібних раптових бур. Але тепер вони побоюються за своє життя, оскільки шторм надзвичайно сильний.

Ісус перебуває з ними в човні й спить, доки вирує шторм. Учні будять Його та звинувачують у тому, що Він нічого не робить, адже їхнє життя під загрозою! «Чи Тобі байдуже, що ми тонемо?»

Ісус устає й наказує шторму вщухнути, а потім запитує Своїх учнів. «Чому ви боїтесь?» – Ісус випромінює спокій і холоднокровність. Створені ним вітер і хвилі не страшні Йому!

Як часто життєві бурі приходять до нас, коли ми найменше їх очікуємо? Стійкість перед страхом починається з віри в те, що Ісус не застигнутий зненацька небезпеками, з якими ми зустрічаємося. Ба більше, Він дбає про нас, знаючи наші переживання, і може зупинити будь-яку бурю.

Роздуми: У якій ситуації частішає пульс і стискається серце? Коли мене охоплює страх, чи схильний я думати, що Бог байдужий до моїх переживань?

Молитва: Ісусе, дякую, що знаходишся поруч зі мною в найстрашніші моменти. Коли підкрадається страх, допоможи мені вірити, що все під Твоїм контролем. Я вірю, що Тобі небайдужа моя ситуація, і що Ти сильніший за будь-яку небезпеку, з якою я можу зіткнутися. Вірю, що Ти зміцниш мене, щоб витримати бурю.