Почуватись кращеЗразок

Я почуваюся, ніби я тону

Військовослужбовці ВМС, які вціліли після бомбардування Перл-Харбора у 1941 році, розповідали моторошні історії про те, як вони перебували під палубами тонучих або перевернутих кораблів. У пастці під шпангоутами (перегородками) рівень кисню поступово знижувався, вони спостерігали за тим, як рівень води навколо зростає. Дехто вибрався; сотні інших – ні.

Можливо, ваш особистий вантаж поганих новин приходить за принципом “все і зразу”? “Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!” (Псалмів 68:2). Напевно, Бог допустив, щоб це сталося з якоїсь причини. Відступіть на хвилинку від свого порядку денного і спробуйте уявити порядок Божий.

Багато врятованих моряків у Перл-Харборі були визволені не власними зусиллями. Вони не змогли б зробити навіть найменшої вм’ятини у корабельній сталі. Їх визволили водолази з підводними різаками. Вони “молили” про допомогу, стукаючи гайковими ключами по корпусу, щоб дати зрозуміти тим, хто назовні, де саме вони знаходяться.

Іноді води підіймаються в нашому власному житті, тому що ми занадто горді або вперті, щоб просити про допомогу, або ж відштовхуємо її, коли Бог першим посилає інших людей, як нашу «команду порятунку».

Ось обіцянка Того, Котрий любить вас і не радіє вашим стражданням: “Тому помолиться до Тебе всяк побожний в час небезпеки. І під час повені вод великих – вони до нього не досягнуть” (Псалмів 31:6).