Вiд Луки 19
19
1І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.
2І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий, 3бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст. 4І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити. 5А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм! 6І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю. 7А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов! 8Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо. 9Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів. 10Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло! 11Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об’явиться Боже Царство тепер.
12Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись. 13І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся. 14Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем. 15І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув. 16І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін. 17І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами. 18І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п’ять мін принесла. 19Він же сказав і тому: Будь і ти над п’ятьма містами. 20І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці. 21Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв. 22І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв. 23Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком? 24І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має. 25І відказали йому: Пане, він десять мін має. 26Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має. 27А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте. 28А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, 30наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв’яжіть його, і приведіть. 31Коли ж вас хто спитає: Нащо відв’язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. 32Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. 33А коли осля стали відв’язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв’язуєте? 34Вони ж відказали: Господь потребує його. 35І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. 36Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. 37А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, 38кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті! 39А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! 40А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! 41І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. 43Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. 44І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх... 45А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців, 46до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників. 47І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити, 48але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.
Цяпер абрана:
Вiд Луки 19: UBIO
Пазнака
Падзяліцца
Капіяваць
Хочаце, каб вашыя адзнакі былі захаваны на ўсіх вашых прыладах? Зарэгіструйцеся або ўвайдзіце
British and Foreign Bible Society 1962