До галатiв 2
2
1Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
2А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався. 3Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений. 4А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити, 5то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії. 6Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали, 7але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних, 8бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами, 9і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних, 10тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке. 11Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.
12Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних. 13А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства. 14А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському? 15Ми юдеї природою, а не грішники з поган... 16А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана! 17Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні! 18Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем. 19Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп’ятий з Христом. 20І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе. 21Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!
Currently Selected:
До галатiв 2: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962