Iсая 42
42
1Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.
2Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. 3Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. 4Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови. 5Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.
6Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, 7щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в’язня з в’язниці, а з темниці тих мешканців темряви! 8Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам. 9Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть. 10Заспівайте для Господа пісню нову, від краю землі Йому хвалу! Нехай шумить море, і все, що є в ньому, острови та їхні мешканці! 11Хай голосно кличуть пустиня й міста її, оселі, що в них проживає Кедар! Хай виспівують мешканці скелі, хай кричать із вершини гірської! 12Нехай Господу честь віддадуть, і на островах Його славу звіщають! 13Господь вийде, як лицар, розбудить завзяття Своє, як вояк, підійме Він окрик та буде кричати, переможе Своїх ворогів!
14Я відвіку мовчав, мовчазний був та стримувався, а тепер Я кричатиму, мов породілля! буду тяжко зідхати й хапати повітря! 15Спустошу Я гори й підгірки, і всі їхні зілля посушу, і річки оберну в острови, і стави повисушую! 16І Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають, стежками незнаними їх поведу, оберну перед ними темноту на світло, а нерівне в рівнину. Оце речі, які Я зроблю, і їх не покину! 17Відступлять назад, посоромляться соромом ті, хто надію складав на божка, хто бовванам казав: Ви наші боги! 18Почуйте, глухі, а незрячі, прозріте, щоб бачити!
19Хто сліпий, як не раб Мій, а глухий, як посол Мій, що Я посилаю його? Хто сліпий, як довірений, і сліпий, як раб Господа? 20Ти бачив багато, але не зберіг, мав вуха відкриті, але не почув. 21Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона. 22Але він народ попустошений та поплюндрований; усі вони по печерах пов’язані та по в’язницях поховані; стали вони за грабіж, і немає визвольника, за здобич, й немає того, хто б сказав: Поверни! 23Хто з вас візьме оце до вух, на майбутнє почує й послухає? 24Хто Якова дав на здобич, а Ізраїля грабіжникам? Хіба ж не Господь, що ми проти Нього грішили були і не хотіли ходити путями Його, а Закона Його ми не слухали? 25І Він вилив на нього жар гніву Свого та насилля війни, що палахкотіло навколо його, та він не пізнав, і в ньому горіло воно, та не брав він до серця цього!
Currently Selected:
Iсая 42: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
