Йоан 11

1Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. 2Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. 3Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. 4Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. 5Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. 6Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї. 7Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. 8Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! 9Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. 10Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. 11Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. 12Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає. 13Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. 14Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. 15І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него. 16Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним. 17Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі. 18Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять. 19І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх. 20Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї. 21Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би. 22Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. 23Рече їй Ісус: Воскресне брат твій. 24Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня. 25Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. 26І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? 27Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт. 28І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе. 29Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него. 30Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта. 31Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там. 32Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій. 33Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, 34і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. 35І заплакав Ісус. 36Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! 37Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер? 38Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. 39Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. 40Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? 41Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. 42Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. 43І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! 44І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. 45Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. 46Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. 47Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. 48Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. 49Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, 50і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. 51Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, 52і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. 53З того ж дня нарадились, щоб убити Його. 54Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми. 55Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе. 56Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято? 57Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.

Currently Selected:

Йоан 11: UKRK

Highlight

Copy