Йов 30
30
1Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки. 2Бо й сила в руках їх - до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою. 3Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий; 4Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх. 5Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них, 6Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях. 7Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм. 8Люде викинені, люде безіменні, викиди землї! 9У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов. 10Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною. 11Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною, 12З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене. 13Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу. 14Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене. 15Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара. 16А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене. 17Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою. 18Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене. 19Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом. 20Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, - стою, а ти дивишся (мовчки) на мене. 21Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене. 22Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене. 23О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі. 24Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав? 25А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними? 26А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила. 27Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене. 28Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу. 29Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався. 30Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару. 31І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
Currently Selected:
Йов 30: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in