Приповiстi 27
27
1Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить. 2Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик. 3Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить. 4Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе? 5Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов. 6Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить. 7Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке. 8Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув. 9Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє. 10Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко. 11Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати. 12Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають. 13Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього! 14Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить. 15Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно; 16Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе. 17Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого. 18Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде. 19Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка, 20Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські. 21Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її. 22Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його. 23Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою; 24Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід? 25Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна. 26Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле. 27Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
Currently Selected:
Приповiстi 27: UKRK
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Приповiстi 27
27
1Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить. 2Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик. 3Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить. 4Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе? 5Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов. 6Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить. 7Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке. 8Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув. 9Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє. 10Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко. 11Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати. 12Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають. 13Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього! 14Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить. 15Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно; 16Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе. 17Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого. 18Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде. 19Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка, 20Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські. 21Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її. 22Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його. 23Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою; 24Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід? 25Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна. 26Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле. 27Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in