2 Книга Царів 6
6
Чудесне добуття сокири з води
1З громади пророків Елішу попросили: «Послухай-но, те місце, де ми живемо перед тобою, занадто тісне для нас. 2Ходімо до Йордану, кожен зможе взяти по деревині, й збудуємо там хату, де й оселимося».
Еліша погодився: «Ходімо».
3Потім котрийсь із пророків його запитав: «А чи не зміг би ти прийти зі своїми рабами?»
«Гаразд», — погодився Еліша 4й пішов з ними. Вони підійшли до Йордану й почали валити ліс. 5Коли один із них рубав дерево, залізна сокира упала в воду.
«О мій володарю, — скрикнув він, — вона ж позичена!»
6Божий чоловік запитав: «Де вона впала?» Коли той показав йому місце, він вирізав лозину і кинув її в воду, змусивши сокиру виплисти.
7«Вийми її», — сказав він. Тоді чоловік простягнув руку і взяв її.
Еліша перемагає арамійців
8Сталося так, що арамійський цар воював з Ізраїлем. Порадившись із підданими, він сказав: «Я розташую табір там-то й там-то». 9Еліша, Божий чоловік, послав своє попередження ізраїльському цареві: «Остерігайся того місця, не проходь там, бо саме туди направляються арамійці».
10Тож ізраїльський цар перевірив те місце, на яке вказав Божий чоловік. Знову й знову застерігав Еліша царя, щоб той був обережним у певних місцях, і тим самим врятував життя багатьом#6:10 багатьом Буквально «не одному чи двом». ізраїльтянам.
11Це розлютило арамійського царя. Він покликав своїх підданих і почав їх допитувати: «Чи не скажете мені, хто з нас на боці царя Ізраїлю?»
12«Ніхто, мій володарю-царю, — сказав один із підданих, — але Еліша, пророк, який живе в Ізраїлі, переповідає ізраїльському царю всі ті слова, які ти вимовляєш в опочивальні».
13«Піди й відшукай, де він є, — наказав цар, — щоб я міг послати людей схопити його». Цареві прийшло повідомлення: «Він у Дотані».
14Тоді цар послав коней, колісниці, багато воїнів. Вони дісталися до міста вночі й оточили його. 15Коли слуга Божого чоловіка наступного ранку прокинувся й вийшов надвір, місто було оточене військом, кіньми й колісницями. «О мій володарю, що нам робити?» — запитав слуга.
16Еліша відповів: «Не бійся! Військо, що воює за нас, — більше, ніж це військо».
17Тоді Еліша почав молитися: «О Господи, розплющ йому очі, щоб він побачив». Тоді Господь розкрив очі слузі, той подивився і побачив, що схили гір заповнені кіньми й вогненними колісницями, які обступили Елішу. 18Коли вороги підступилися до нього, Еліша помолився Господу: «Удар цих людей сліпотою». От Він і наслав на людей сліпоту, як просив Еліша. 19Еліша їм сказав: «Це не та дорога, це не те місто. Йдіть за мною, і я вас виведу до того чоловіка, якого ви шукаєте». Так він повів їх до Самарії#6:19 Самарія Столиця Ізраїлю, ворога Арама..
20Коли вони ввійшли в місто, Еліша попросив: «Господи, відкрий очі цим людям, щоб вони бачили». Тоді Господь відкрив їм очі, вони поглянули й побачили, що опинилися в Самарії. 21Коли ізраїльський цар побачив їх, він запитав Елішу: «Мені що, вбити їх, батьку? Їх повбивати?»
22«Не вбивай їх, — відповів він. — Хіба ж убив би ти полонених власним мечем чи з лука? Поклади перед ними їжу й питво, щоб вони могли поїсти й випити, й повернутися до володаря». 23Тож він влаштував для них бучне частування, а коли вони наїлися й напилися, відіслав їх, і вони повернулися до свого пана. Так арамійські орди більше не нападали на Ізраїльську землю.
Голод у Самарії
24Згодом Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе військо, вирушив на Самарію і оточив її. 25У місті лютував голод, облога так надовго затяглася, що голову віслюка продавали за вісімдесят шекелів#6:25 вісімдесят шекелів Приблизно 1 кг. срібла, а чвертка кава#6:25 чвертка кава Приблизно 0,3 л. голубиного посліду коштувала п’ять шекелів#6:25 п’ять шекелів Приблизно 57,5 гр..
26Коли цар Ізраїлю проходив по муру, до нього кинулася з криком жінка: «Допоможи мені, мій володарю-царю!»
27Цар відізвався: «Якщо тобі не допомагає Господь, де можу знайти для тебе поміч я? На току, чи на винокурні?» 28Потім запитав її: «Що сталося?» Вона відповіла: «Ця жінка сказала мені: „Віддай нам сина, щоб ми могли його сьогодні з’їсти, а завтра з’їмо мого сина”». 29От ми й зварили мого сина й з’їли його, а іншого дня я сказала їй: «Віддай свого сина, щоб ми його з’їли, але вона його сховала».
30Коли цар почув жінчині слова, він розірвав на собі шати. Як він ішов по муру, люди дивилися на нього, а під одягом у нього була жалобна волосяниця. 31Він сказав: «Хай Бог зі мною нещадно обійдеться, якщо голова Еліші, сина Шафата, залишиться сьогодні на його плечах!»
32Еліша тим часом сидів удома, були там і старійшини. Цар вислав спершу посланця до нього. Але ще до його прибуття Еліша звернувся до старійшин: «Хіба ви не бачите, що цей убивця засилає чоловіка до мене, щоб відсікти мені голову? Послухайте, коли прибуде посланець, добре тримайте двері, щоб він не ввійшов. Хіба за ним не чутно кроків його пана?»
33Він ще говорив, а вже прийшов посланець#6:33 посланець Або, можливо, «цар». і сказав: «Це лихо прийшло до нас від Господа! Навіщо ще чогось чекати від Господа?»
Currently Selected:
2 Книга Царів 6: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
