YouVersion Logo
Search Icon

Від Марка 6

6
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мт. 13:53-58; Лк. 4:16-30)
1Залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, й Його учні пішли за Ним. 2Коли настала субота, Ісус навчав у синагозі, та багато людей були здивовані, слухаючи Його. Дивуючись, вони говорили: «Звідки цей Чоловік володіє таким вченням, та мудрістю такою? Хто дав Йому силу, що дива такі підвладні рукам Його? 3Хіба ж Він не тесляр, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Земляки не бажали сприймати Його.
4То Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або серед родичів, або ж у своєму домі». 5І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх. 6Він був здивований невірою тих людей. Тож пішов Він навколишніми селами, навчаючи народ.
Ісус виряджає Своїх апостолів
(Мт. 10:1, 5-15; Лк. 9:1-6)
7Ісус покликав дванадцять апостолів, та почав надсилати їх по двоє, наділивши їх владою виганяти нечистих духів. 8І наказав їм Ісус: «Нічого не беріть з собою в дорогу, крім палиці самої: ні хліба, ні торби, ні грошей. 9Взуйте сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас. 10І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.
11А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших#6:11 обтрусіть порох з ніг ваших Попередження. Це означало, що апостоли більш не бажали говорити з тими людьми., як попередження проти тих людей». 12І пішли апостоли й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх. 13Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою#6:13 оливою У ті часи олива використовувалася як ліки. і зціляли їх.
Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих
(Мт. 14:1-12; Лк. 9:7-9)
14Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу». 15Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». 16Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».
Смерть Іоана Хрестителя
17Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб. 18Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого». 19-20Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.
21Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї. 22Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі». 23І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!» 24Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». 25Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».
26Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити. 27-28Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері. 29Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.
Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків
(Мт. 14:13-21; Лк. 9:10-17; Ін. 6:1-14)
30Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили. 31Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити».
32От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця. 33Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли. 34Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей, бо вони були, наче вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.
35День хилився до надвечір’я. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. 36Відпусти людей, щоб вони змогли піти по довколишніх селах і хуторах, та придбати собі якоїсь їжі». 37Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів»#6:37 динар Грошова одиниця, що приблизно дорівнювала денному заробіткові робітника. Або ось інший переклад: «Нам усім треба цілий місяць працювати, щоб придбати хліб для цих людей».. 38Ісус запитав: «Скільки буханок хліба у вас є? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П’ять хлібин і дві рибини».
39-40Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами по сто й по п’ятдесят чоловік. 41Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, щоб вони нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини. 42Всі люди поїли й наїлися, 43а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. 44А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків.
Ісус іде по воді
(Мт. 14:22-33; Ін. 6:16-21)
45Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, до Вефсаїди, а Сам залишився, щоб відпустити людей. 46Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. 47Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі. 48-49Ісус побачив, що човен віднесло досить далеко від берега, та Своїх учнів, які ледве веслували, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. І коли Він майже перегнав їх, учні побачили, що Він іде по воді, та вирішили, що то привід, й почали кричати. 50Усі, хто побачив Його, були нажахані, але тієї ж миті Він заговорив до них. Ісус сказав: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» 51-52Коли Ісус сів до них у човен, то вітер вщух, а учні були здивовані, бо не зрозуміли ні цього чуда, ні того, що сталося з хлібами.
Зцілення недужих у землі Ґеннісаретській
(Мт. 14:34-36)
53Перепливши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. 54Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса. 55Хоч би де люди почули, про прихід Ісуса, бігли по всіх околицях, щоб нести до Нього хворих на ліжках. 56І куди б Він не йшов: по селах, містах, хуторах — скрізь на майдани виносили хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, одужував.

Currently Selected:

Від Марка 6: UMT

Highlight

Share

Copy

None

Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in