Книга Приказок 7
7
Мудрість утримає від розпусти
1Сину мій, слухайся моїх настанов
і бережи в собі заповіти мої.
2Тримайся моїх заповідей і живи,
бережи, як зіницю ока, мою науку.
3Зав’яжи їх на пальцях,
впиши їх у скрижалі свого серця.
4Скажи мудрості: «Ти — моя сестра».
Назви далекоглядність своєю родичкою,
5щоб врятували тебе від повії,
від розпусниці з облесливими словами.
6Бо якось глянув я у вікно,
крізь ґрати глянув, подивився вниз,
7і помітив юнаків простодушних,
і побачив серед молоді юнака нерозумного.
8Він ішов вулицею до рогу, до її оселі.
9Були вже сутінки, вечоріло,
насувалася ніч, пітьма.
10Назустріч йому наближалася хтиво жінка,
вбрана, як повія, бажаючи його спокусити.
11Вона — нахабна й норовлива,
ніколи вдома не сидить.
12Ось вона на вулиці, ось вона на майдані,
ось вона на кожному розі вичікує, чатує.
13Вона його хапає,
впивається поцілунком і сміливо каже:
14«Мені довелося сьогодні скласти пожертви,
і я виконала свої обіцянки.
15Тому я вийшла з нетерпінням, шукаючи тебе.
І я тебе знайшла!
16Я постелила на ліжко кольорові покривала
з єгипетського полотна.
17Я покропила постіль мирром,
алое та цинамоном.
18Прийди, до ранку питимемо чашу кохання,
насолоджуватимемося любов’ю.
19Чоловіка немає вдома, він поїхав далеко.
20Узяв мішечок срібла з собою
і не повернеться аж до повного місяця».
21Вона звабила його своїм щебетом,
спокусливими устами звела його.
22Він одразу ж іде за нею бездумно,
немов віл на бійню, немов олень, що скаче в пастку,
23доки стріла не проткне печінку.
Він схожий на пташку, що летить в сіті,
не знаючи, що заплатить за це своїм життям.
24І тепер, сини, послухайте мене,
прислухайтеся до слів, які мовлять уста мої.
25Не дозволяйте серцю збочити на її шлях,
не збийтеся на її манівці.
26Адже вона вже багатьох до смерті довела,
не злічити її жертв.
27В її домі дороги до Шеолу,
вони ведуть униз до покоїв смерті.
Currently Selected:
Книга Приказок 7: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International