Дії Апостолів 22
22
1Мужі-браття і отці! Вислухайте мій теперішній захист перед вами.
2Почувши, що він говорить до них єврейською мовою, вони ще більше стихли. І він сказав:
3Я іудей, народжений в Тарсі Кілікійському, а вихований у цьому місті біля ніг Гамаліїла, навчений у строгому дотриманні отцівського Закону, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні.
4Я гнав цей Шлях до смерті, зв’язуючи й видаючи у в’язниці чоловіків і жінок,
5як може засвідчити про мене навіть первосвященник і всі старійшини, у яких я навіть листи взяв до братів і пішов у Дамаск, щоб і тамтешніх привести зв’язаними в Єрусалим на покарання.
6Коли ж я йшов і наближався до Дамаска, близько полудня раптом осяяло мене велике світло з неба.
7Я упав на землю й почув голос, що казав мені: Савле, Савле, що ти гониш Мене?
8Я відповів: Хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Ісус Назарянин, Якого ти гониш.
9Ті, що були зі мною, побачили світло і налякалися, а голосу Того, Хто говорив до мене, не почули.
10Я сказав: Що мені робити, Господи? Господь сказав мені: Устань і йди в Дамаск, і там буде сказано тобі про все, що тобі призначено робити.
11І оскільки від слави того світла я не міг бачити, то ті, що були зі мною, повели мене за руку, і так я прийшов у Дамаск.
12Один же чоловік, Ананія, благочестивий за Законом, який мав добре свідчення від усіх іудеїв, що жили в Дамаску,
13прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: Брате Савле, прозри! І в ту ж мить я побачив його.
14Він сказав: Бог наших отців вибрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведника і почув голос із Його вуст.
15Бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що бачив і чув.
16А тепер чого зволікаєш? Устань, охрестись і обмий свої гріхи, покликавши ім’я Господнє.
17Коли ж я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, то впав у нестяму
18і побачив Його, що казав мені: Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене.
19Я сказав: Господи, вони знають, що я ув’язнював і бив у синагогах тих, що вірують у Тебе;
20і коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я теж там стояв, і схвалював його вбивство, і стеріг одяг тих, що вбивали його.
21А Він сказав мені: Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників.
22До цих слів вони слухали його, а після цього піднесли свій голос, вигукуючи: Геть такого з землі, він не повинен жити!
23Оскільки вони кричали, скидали одяг і кидали в повітря порох,
24то тисяцький наказав відвести його у фортецю, звелівши бичуванням допитати його, щоб дізнатися, з якої причини вони так кричали проти нього.
25Коли ж його розтягли ременями, Павло сказав сотнику, що стояв: Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?
26Почувши це, сотник пішов і сповістив тисяцького: Дивись, що ти збираєшся робити, бо цей чоловік — римський громадянин.
27Тоді тисяцький підійшов і сказав йому: Скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: Так.
28Тисяцький відповів: Я за великі гроші придбав це громадянство. Павло сказав: А я і народився в ньому.
29Тоді відразу відступили від нього ті, що збиралися допитувати його, а тисяцький злякався, дізнавшись, що той римський громадянин і що він зв’язав його.
30Наступного дня, бажаючи напевно дізнатись, у чому іудеї звинувачують його, він звільнив його від кайданів, і наказав прийти первосвященникам і всьому Синедріону, і, вивівши Павла, поставив його перед ними.
Currently Selected:
Дії Апостолів 22: НУП
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
Дії Апостолів 22
22
1Мужі-браття і отці! Вислухайте мій теперішній захист перед вами.
2Почувши, що він говорить до них єврейською мовою, вони ще більше стихли. І він сказав:
3Я іудей, народжений в Тарсі Кілікійському, а вихований у цьому місті біля ніг Гамаліїла, навчений у строгому дотриманні отцівського Закону, ревнитель Бога, як і всі ви сьогодні.
4Я гнав цей Шлях до смерті, зв’язуючи й видаючи у в’язниці чоловіків і жінок,
5як може засвідчити про мене навіть первосвященник і всі старійшини, у яких я навіть листи взяв до братів і пішов у Дамаск, щоб і тамтешніх привести зв’язаними в Єрусалим на покарання.
6Коли ж я йшов і наближався до Дамаска, близько полудня раптом осяяло мене велике світло з неба.
7Я упав на землю й почув голос, що казав мені: Савле, Савле, що ти гониш Мене?
8Я відповів: Хто Ти, Господи? Він сказав мені: Я Ісус Назарянин, Якого ти гониш.
9Ті, що були зі мною, побачили світло і налякалися, а голосу Того, Хто говорив до мене, не почули.
10Я сказав: Що мені робити, Господи? Господь сказав мені: Устань і йди в Дамаск, і там буде сказано тобі про все, що тобі призначено робити.
11І оскільки від слави того світла я не міг бачити, то ті, що були зі мною, повели мене за руку, і так я прийшов у Дамаск.
12Один же чоловік, Ананія, благочестивий за Законом, який мав добре свідчення від усіх іудеїв, що жили в Дамаску,
13прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: Брате Савле, прозри! І в ту ж мить я побачив його.
14Він сказав: Бог наших отців вибрав тебе, щоб ти пізнав Його волю, побачив Праведника і почув голос із Його вуст.
15Бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми про те, що бачив і чув.
16А тепер чого зволікаєш? Устань, охрестись і обмий свої гріхи, покликавши ім’я Господнє.
17Коли ж я повернувся в Єрусалим і молився в Храмі, то впав у нестяму
18і побачив Його, що казав мені: Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, тому що тут не приймуть твого свідчення про Мене.
19Я сказав: Господи, вони знають, що я ув’язнював і бив у синагогах тих, що вірують у Тебе;
20і коли проливалася кров Твого свідка Стефана, я теж там стояв, і схвалював його вбивство, і стеріг одяг тих, що вбивали його.
21А Він сказав мені: Іди, бо Я пошлю тебе далеко до язичників.
22До цих слів вони слухали його, а після цього піднесли свій голос, вигукуючи: Геть такого з землі, він не повинен жити!
23Оскільки вони кричали, скидали одяг і кидали в повітря порох,
24то тисяцький наказав відвести його у фортецю, звелівши бичуванням допитати його, щоб дізнатися, з якої причини вони так кричали проти нього.
25Коли ж його розтягли ременями, Павло сказав сотнику, що стояв: Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?
26Почувши це, сотник пішов і сповістив тисяцького: Дивись, що ти збираєшся робити, бо цей чоловік — римський громадянин.
27Тоді тисяцький підійшов і сказав йому: Скажи мені, ти римський громадянин? Він сказав: Так.
28Тисяцький відповів: Я за великі гроші придбав це громадянство. Павло сказав: А я і народився в ньому.
29Тоді відразу відступили від нього ті, що збиралися допитувати його, а тисяцький злякався, дізнавшись, що той римський громадянин і що він зв’язав його.
30Наступного дня, бажаючи напевно дізнатись, у чому іудеї звинувачують його, він звільнив його від кайданів, і наказав прийти первосвященникам і всьому Синедріону, і, вивівши Павла, поставив його перед ними.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко