Дії Апостолів 23
23
1Павло, спрямувавши погляд на Синедріон, сказав: Мужі-браття! Я по всій добрій совісті жив перед Богом до цього дня.
2Та первосвященник Ананія наказав тим, що стояли біля нього, бити його по вустах.
3Тоді Павло сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити мене за Законом, а всупереч Закону наказуєш бити мене!
4Ті, що стояли поруч, сказали: Первосвященника Божого лаєш?
5Павло сказав: Я не знав, брати, що він первосвященник, бо написано: Начальника твого народу не лихослов.
6Павло, зрозумівши, що одна частина присутніх — садукеї, а інша — фарисеї, вигукнув у Синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, син фарисея; за надію і воскресіння мертвих мене судять!
7Коли він сказав це, між фарисеями й садукеями виникла сварка, і зібрання розділилося.
8Бо садукеї кажуть, що немає ні воскресіння, ні ангелів, ні духів, а фарисеї визнають і те, і інше.
9Піднявся великий крик, і книжники з частини фарисеїв устали й почали сперечатися, кажучи: Ми не знаходимо ніякого зла в цьому чоловікові; якщо ж дух чи ангел говорив до нього, то не будемо боротися з Богом.
10А оскільки сварка стала великою, то тисяцький, побоюючись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам спуститися, взяти його з-поміж них силою і відвести у фортецю.
11Наступної ночі Господь став перед ним і сказав: Дерзай, Павле, бо як ти засвідчив про Мене в Єрусалимі, так маєш засвідчити і в Римі.
12Коли настав день, деякі з іудеїв вступили у зговір і закляли себе, кажучи, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.
13Було ж більше сорока тих, які вчинили цю змову.
14Вони, прийшовши до первосвященників і старійшин, сказали: Ми закляли себе клятвою нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.
15Тож тепер ви із Синедріоном дайте знати тисяцькому, щоб завтра привів його до вас, ніби ви хочете докладніше розглянути його справу, а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його.
16Коли ж про цю засідку почув син Павлової сестри, він пішов і, увійшовши у фортецю, розповів про це Павлові.
17Павло покликав одного із сотників і сказав: Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має щось розповісти йому.
18Той узяв його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло покликав мене і попросив привести до тебе цього юнака, який має щось сказати тобі.
19Тисяцький, узявши його за руку, відійшов убік і запитав: Що ти маєш розповісти мені?
20Той сказав: Іудеї змовилися попросити тебе, щоб ти завтра привів Павла в Синедріон, ніби вони хочуть дещо докладніше розпитати про нього.
21Але ти не вір їм, бо йому влаштували засідку більше сорока чоловік із них, які закляли себе, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи від тебе обіцянки.
22Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши нікому не розказувати, «що ти повідомив про це мене».
23І, покликавши двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб із третьої години ночі вони пішли до Кесарії.
24І дайте в’ючних тварин, щоб посадити Павла і благополучно привести його до правителя Фелікса.
25І написав лист такого змісту:
26Клавдій Лісій вельмишановному правителю Феліксу — вітаю!
27Цього чоловіка, схопленого іудеями і трохи не вбитого ними, я, прийшовши з воїнами, визволив його, дізнавшись, що він римський громадянин.
28Бажаючи взнати вину, за яку вони обвинувачують його, я привів його в їхній Синедріон
29і виявив, що його обвинувачують у питаннях їхнього Закону, але ніякого обвинувачення, вартого смерті чи кайданів, він не має.
30Коли ж мені повідомили, що іудеї збираються влаштувати змову проти цього чоловіка, я відразу послав його до тебе, наказавши й обвинувачам говорити проти нього перед тобою. Бувай здоров!
31Тож воїни згідно з даним їм наказом взяли Павла і відвели вночі в Антипатриду.
32А наступного дня, залишивши вершників іти з ним, повернулися у фортецю.
33Ті ж, прийшовши в Кесарію і вручивши лист правителю, представили йому і Павла.
34Правитель, прочитавши лист, спитав, з якої він провінції, і, дізнавшись, що з Кілікії, сказав:
35Я вислухаю тебе, коли прийдуть і твої обвинувачі. І наказав стерегти його в преторії Ірода.
Currently Selected:
Дії Апостолів 23: НУП
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
Дії Апостолів 23
23
1Павло, спрямувавши погляд на Синедріон, сказав: Мужі-браття! Я по всій добрій совісті жив перед Богом до цього дня.
2Та первосвященник Ананія наказав тим, що стояли біля нього, бити його по вустах.
3Тоді Павло сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити мене за Законом, а всупереч Закону наказуєш бити мене!
4Ті, що стояли поруч, сказали: Первосвященника Божого лаєш?
5Павло сказав: Я не знав, брати, що він первосвященник, бо написано: Начальника твого народу не лихослов.
6Павло, зрозумівши, що одна частина присутніх — садукеї, а інша — фарисеї, вигукнув у Синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, син фарисея; за надію і воскресіння мертвих мене судять!
7Коли він сказав це, між фарисеями й садукеями виникла сварка, і зібрання розділилося.
8Бо садукеї кажуть, що немає ні воскресіння, ні ангелів, ні духів, а фарисеї визнають і те, і інше.
9Піднявся великий крик, і книжники з частини фарисеїв устали й почали сперечатися, кажучи: Ми не знаходимо ніякого зла в цьому чоловікові; якщо ж дух чи ангел говорив до нього, то не будемо боротися з Богом.
10А оскільки сварка стала великою, то тисяцький, побоюючись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам спуститися, взяти його з-поміж них силою і відвести у фортецю.
11Наступної ночі Господь став перед ним і сказав: Дерзай, Павле, бо як ти засвідчив про Мене в Єрусалимі, так маєш засвідчити і в Римі.
12Коли настав день, деякі з іудеїв вступили у зговір і закляли себе, кажучи, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.
13Було ж більше сорока тих, які вчинили цю змову.
14Вони, прийшовши до первосвященників і старійшин, сказали: Ми закляли себе клятвою нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.
15Тож тепер ви із Синедріоном дайте знати тисяцькому, щоб завтра привів його до вас, ніби ви хочете докладніше розглянути його справу, а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його.
16Коли ж про цю засідку почув син Павлової сестри, він пішов і, увійшовши у фортецю, розповів про це Павлові.
17Павло покликав одного із сотників і сказав: Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має щось розповісти йому.
18Той узяв його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло покликав мене і попросив привести до тебе цього юнака, який має щось сказати тобі.
19Тисяцький, узявши його за руку, відійшов убік і запитав: Що ти маєш розповісти мені?
20Той сказав: Іудеї змовилися попросити тебе, щоб ти завтра привів Павла в Синедріон, ніби вони хочуть дещо докладніше розпитати про нього.
21Але ти не вір їм, бо йому влаштували засідку більше сорока чоловік із них, які закляли себе, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи від тебе обіцянки.
22Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши нікому не розказувати, «що ти повідомив про це мене».
23І, покликавши двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб із третьої години ночі вони пішли до Кесарії.
24І дайте в’ючних тварин, щоб посадити Павла і благополучно привести його до правителя Фелікса.
25І написав лист такого змісту:
26Клавдій Лісій вельмишановному правителю Феліксу — вітаю!
27Цього чоловіка, схопленого іудеями і трохи не вбитого ними, я, прийшовши з воїнами, визволив його, дізнавшись, що він римський громадянин.
28Бажаючи взнати вину, за яку вони обвинувачують його, я привів його в їхній Синедріон
29і виявив, що його обвинувачують у питаннях їхнього Закону, але ніякого обвинувачення, вартого смерті чи кайданів, він не має.
30Коли ж мені повідомили, що іудеї збираються влаштувати змову проти цього чоловіка, я відразу послав його до тебе, наказавши й обвинувачам говорити проти нього перед тобою. Бувай здоров!
31Тож воїни згідно з даним їм наказом взяли Павла і відвели вночі в Антипатриду.
32А наступного дня, залишивши вершників іти з ним, повернулися у фортецю.
33Ті ж, прийшовши в Кесарію і вручивши лист правителю, представили йому і Павла.
34Правитель, прочитавши лист, спитав, з якої він провінції, і, дізнавшись, що з Кілікії, сказав:
35Я вислухаю тебе, коли прийдуть і твої обвинувачі. І наказав стерегти його в преторії Ірода.
Currently Selected:
:
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко